Розділ «Розбійники»

Швейцер, Грімм, Роллер, Шварц, Шуфтерле, Шпігельберг, Рацман, юрба розбійників.

Швейцер. То ми її підняли з пуховиків? Радій же, Роллер! Мені вже давно хотілося зчепитися із цими щурами гарнізонними. Де отаман? Чи всі на місці? Пороху вистачить?

Рацман. Пороху сила-силенна. Але нас усього-навсього вісімдесят, отже, на кожного — двадцятеро отих.

Швейцер. Тим краще! Хай їх буде хоч по п’ятдесят проти мого великого нігтя. Адже дочекались вони, поки ми їм солому під сідницями підпалили... Це ще не біда. Браття! Вони продають своє життя за десять крейцерів, а хіба ми б’ємося не за свою голову й свободу? Ми ринемо на них як всесвітній потоп, блискавицями впадемо їм на голови. Але де ж, чорт забирай, наш отаман?

Шпігельберг. Він кинув нас у біді! Може, й нам дременути звідси?

Швейцер. Дременути?

Шпігельберг. О, чом я не залишився в Єрусалимі!

Швейцер. Бодай ти захлинувся в вигребній ямі, паскудна твоя душа! Проти голих черниць ти зух, а побачив два кулаки — і бабою став! Покажи, на що ти здатний, а ні — то зашиємо тебе в свинячу шкуру і зацькуємо собаками.

Рацман. Отамане, отамане!

Моор (повільно входить, сам до себе). Я довів до того, що їх оточили звідусіль, — тепер вони мусять битися одчайдушно! (Голосно.) Хлопці! Настала рішуча мить! Ми пропали, коли не будемо битись, як роз’юшені вепри!

Швейцер. Ха! Я іклами розпорю їм животи, так що тельбухи в них повилазять! Веди нас, отамане! Ми підемо за тобою хоч би й у пащеку до самої смерті.

Моор. Зарядіть усі рушниці! Пороху вистачить?

Швейцер (схопившись). Пороху вистачить, щоб висадити землю під самий місяць!

Рацман. У кожного заряджено по п’ять пістолів і по три рушниці.

Моор. Добре, добре! Хай тепер частина з вас залізе на дерева або сховається в гущавині й відкриває по них вогонь із засідки.

Швейцер. Це ти вмієш, Шпігельберг.

Моор. А ми тим часом, як фурії, кинемось на них із флангів.

Швейцер. А оце я вмію, я!

Моор. Тоді кожен має свистіти, гасаючи по лісі, щоб здавалось, ніби нас страшенно багато... Поспускайте також усіх собак і нацькуйте на їхні загони, щоб розділити, розсіяти і гнати їх під ваші постріли. Ми втрьох — Роллер, Швейцер і я — битимемось там, де буде найгарячіше.

Швейцер. Здорово! Чудово! Ми ринемо на них такою грозою, що вони й не знатимуть, звідки на них сипляться ляпаси. Я, бувало, вишню з-під самого рота вибивав пострілом... Хай тільки прийдуть...