Розділ «Частина V. Історія вищої освіти»

Університет в Ізраїлі надає студентам у тимчасове користування різні навчальні посібники та обладнання для занять у домашніх умовах: лабораторні матеріали; кишенькові калькулятори; магнітофони і касетні записи (для мовних і музичних курсів); електронні деталі та прилади; комп’ютери і навіть обладнання для невеличкої домашньої лабораторії. За багатьма спеціальностями проводяться екскурсії під керівництвом академічного персоналу. Наприклад, студенти, що вивчають єврейську історію, відвідують стародавні синагоги, а студенти-геологи проходять практику в каньйоні Рамон на півдні Ізраїлю.

Для поглиблення знань студентів в університетах проводяться додаткові заняття, консультації, колоквіуми. У різних містах Ізраїлю діє понад 25 навчальних центрів університету. Студенти, що відвідують ці центри, продивляються відеозаписи телевізійних програм, прослуховують радіопрограми, зустрічаються з викладачами і своїми колегами. Студентам також надаються можливості спостерігати за проведенням наукових експериментів, спілкуватися з провідними вченими, зокрема, з тими, хто складає навчальні програми. У конкретні години кожен студент може отримати консультацію по телефону або електронній пошті.

В окремих країнах світу, зокрема у Німеччині, обов’яз­ковою умовою для отримання престижної роботи у майбутньому є хоча б короткотермінове (рік або півроку) навчання студента за кордоном.

Широкого розповсюдження в провідних країнах світу і в останній час у ВНЗ України (особливо серед вищих військових навчальних закладів) набуває така ситуація, коли студенти отримують готові конспекти лекцій, тому під час лекцій вони можуть майже не робити окремих записів.

Масового використання у провідних країнах світу на сучасному етапі набуває й дистанційне навчання, яке передбачає використання персональних комп’ютерів, електронних підручників, засобів телекомунікації. За допомогою комп’ютерів студенти ВНЗ займаються самоосвітою, перевіряють рівень своїх фахових знань або проходять тестування.

Студентів ВНЗ США не викликають до дошки, щоб ні в якому випадку не порушити їхні права, не принизити їхню людську гідність. Викладач не візьме також на себе сміливість звинуватити студента у списуванні, якщо навіть переконаний у цьому.

Для контролю знань студентів у провідних країнах світу використовуються різні форми: короткі опитування молодих людей на семінарських заняттях; заліки; проміжні і підсумкові письмові іспити (США, Німеччина, Китай, Велика Британія), усні іспити (Німеччина). Допуском до складання іспиту є активна участь студентів на семінар­ських заняттях.

Особливого розповсюдження у Великій Британії, США, Ізраїлі набула тестова форма контролю та перевірки знань студентів. Особливістю використання даної форми в англомовних країнах є те, що студент має право вибору і може взагалі не відповідати приблизно на 10 % питань тесту. Те­стування можна проходити декілька разів. У середньому, гарним результатом вважається, якщо з кожного тесту студент дає приблизно 75 % правильних відповідей. Катастрофічним є 40 % рівень правильних відповідей. Більша частина питань тесту перевіряє знання фактичного матеріалу.

На відміну від Великої Британії, Австралії та США, широкого розповсюдження в Ізраїлі отримав психометричний екзамен (тест), який спеціально проводиться Ізраїльським національним інститутом тестування та оцінки. Цей тест включає розширений набір питань з альтернативними відповідями. Мета психотесту полягає у виявленні здібностей абітурієнтів, які будуть необхідні їм як для проведення академічних занять у вищій школі, так і для опанування майбутньою спеціальністю.

Для вступу на обраний факультет необхідно набрати певну кількість балів. Ті, хто не набрав необхідну кількість балів, можуть поступити на інший факультет з більш низькими вимогами.

Психотест складається з п’яти частин. Головна увага при тестуванні приділяється оцінці вербального мислення майбутніх студентів, визначенню їхнього словарно-фразео­логічного запасу з рідної мови, сформованості навичок і здібностей розуміти та аналізувати складний друкований текст, можливості системно думати і відчувати розбіжності в значеннях слів, понять. Оцінюються й математичні здібності, які виявляють уміння абітурієнтів використовувати числа і математичні поняття при розв’язанні задач, аналізувати інформацію, котра подана у вигляді таблиць або схем. Перевіряється не стільки математична пам’ять, скільки здібність до математичного мислення.

Тести, які перевіряють знання англійської мови, визначають можливості абітурієнтів розуміти академічні тексти з англійської мови.

Психометричний тест рекомендовано складати рідною мовою, але можливе й використання таких мов, як іврит, арабська, англійська, російська, французька, іспанська. Ви­бір мови ніякою мірою не впливає на оцінку або на прийом до вищої школи.

До складання психометричних тестів допускаються абі­турієнти, які досягли 17 років. Запис відбувається безпосередньо у ВНЗ. Результати екзаменів передаються абітурієнту і розповсюджуються в усі навчальні заклади, в які він звернувся з заявою щодо прийому.

Наслідки психометричного тесту дійсні протягом п’яти років з дня його проведення. Складати тести можна необмежену кількість разів, за умови, що кожне наступне ви­пробування відбувається не раніше, ніж через одинадцять місяців.

У ВНЗ західних країн застосовуються й різні варіанти оцінювання якості підготовки майбутніх випускників. У цілому, зарубіжні заклади вищої освіти мають право самостійно визначати власну систему оцінок. Так, найбільшого розповсю­дження у США отримало оцінювання знань студентів за 5-бальною шкалою у літерному вираженні («А» — «відмінно»; «В» — «добре», «С» — «задовільно»; «Д» — «незадовільно, але допустимо»; «Е» — «недопустимо»). У ВНЗ Німеччини та Австрії також використовується 5-бальна шкала, але, на відміну від англомовних країн, ця шкала представлена у цифровому вигляді («1» — «дуже добре»; «2» — «добре»; «3» — «задовільно»; «4» — «достатньо»; «5» — «недостатньо»). У Франції оцінки виставляються за 20-бальною шкалою. У більшості університетів Великої Британії та Японії поширеною є 100-бальна шкала оцінювання знань.

У вищій школі провідних країн світу відсутні єдині вимоги до отримання диплома з відзнакою. Наприклад, американському студенту, який прагне отримати диплом з відзнакою, необхідно не тільки добре вчитися, але й обов’язково вивчати додаткові більш складні дисципліни. Англійська система у розв’язанні цього питання має суттєві відмінності. Так, усі студенти, що прагнуть здобути диплом з відзнакою, формально повинні виконувати тільки ту частину роботи, яка пов’язана з їхною спеціалізацією.

Велика увага у ВНЗ провідних країнах світу приділяється й підручникам. Наприклад, у Японії навчальні книги оновлюються кожні 10 років. Вони добре оформлені, мають велику кількість ілюстрацій, супроводжуються проблемними питаннями та завданнями.

У цілому організація навчання у вищих закладах освіти східних країн, на відміну від західних, має свої особливості. Розглянемо цю специфіку на прикладі функціонування китайської вищої школи, в якій вже склалася багатоступенева система вищої освіти. Вища школа традиційно представлена комплексними університетами та спеціальними інститутами. До найбільш престижних ВНЗ Китаю належать Пекінський університет, Політехнічний інститут Цинхуа й найбільший за кількістю студентів — Хебей­ський педагогічний університет. У сучасному світі переважна більшість вищих на­вчальних закладів об’єднується в один великий студентський центр. Система навчання в ньому закритого типу, тобто всі студенти мешкають у гуртожитку. При університеті є бібліотеки, їдальні, магазини і все, що необхідне студентам для повноцінного життя.

До найбільш популярних факультетів в університетах належать факультети гуманітарних, технічних, природничих та медичних наук. Термін навчання на цих факультетах триває від чотирьох до шести років. У ВНЗ гуманітарного спрямування студенти складають п’ять екзаменів — китайська та іноземна мови, математика, політологія, історія. Всі екзамени письмові, кожен екзамен триває дві години. Перевірка здійснюється за допомогою комп’ютера і тільки твори перевіряються викладачами.