Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

4) моя перспектива (стратегія);

5) мої завдання розвитку (тактика): когнітивні, особи­стісні тощо;

6) мої дії.

4. З розвитку розумових здібностей, умінь виявляти проблеми, формулювати їх.

5. З набуття сукупності вмінь для здійснення самоосвітньої діяльності: планувати послідовні кроки пошуково-пізнавальної діяльності; актуалізовувати знання.

6. З оволодіння способами самоосвітньої діяльності.

7. З безпосередньої роботи з джерелами знань, обробка набутої інформації.

8. Зі здійснення рефлексії з метою творчого переосмислення процесу навчання та набутих знань і на цій основі планування подальших дій.

Оскільки основним видом діяльності більшої частини членів постіндустріального інформаційного суспільства є робота з інформацією (професійна діяльність базується на створенні, споживанні та поширенні інформації), самоосвіта в ньому набуває статусу провідного виду діяльності. Інформаційна революція, докорінно перетворюючи всю систему соціальних відносин, трансформує і самоосвітній процес, створюючи новий тип технологій самоосвіти.

По-перше, змінюється «візаві» самоосвітньої діяльно­сті суб’єкта. Якщо в доіндустріальний період суспільного розвитку самоосвіта переважно здійснювалася в контексті між­особистісних відносин (як аспект комунікативної діяльності), а в індустріальному суспільстві домінував «книжковий» тип самоосвіти, реалізованого в межах текстової діяльності, то в постіндустріальний період нові інформаційні та комунікативні технології породили «екранну» культуру, засновану на комп’ютерно-космічних засобах зв’язку і обробки інформації. Монітор комп’ютера, який миттєво розширює простір і стискає час, надійно зберігає та швидко перетворює інформацію, стає універсальним засобом самоосвітньої діяльності.

По-друге, нові інформаційні та комунікативні засоби змінюють принципи організації і функціонування самоосвіти. Комп’ютерні технології не тільки забезпечують доступність і різноманітність інформації, а й активізують самоосвітні процеси, складники виробничої, наукової, управлінської, організаційної, освітньої, дозвільної і будь-якої іншої діяльності.

По-третє, інформаційні технології трансформують способи організації самоосвіти, забезпечуючи доступність інформації і полегшуючи її пошук, у той же час надаючи відповідні інструментальні засоби роботи з нею: логічні, математичні, статистичні тощо. Поєднання цих процедур оптимізує і розширює можливості самоосвітньої діяльності, створює умови для творчості.

Самоосвіта є важливим складником творчо-перетворювальної, духовної діяльності людини, одним із механізмів перетворення репродуктивної діяльності в продуктивну. Самоосвіта як необхідний, невід’ємний складник життя культурного високоосвіченого фахівця, передбачає розширення і поглиблення професійних знань і вмінь, удосконалення професійного рівня і загальної ерудиції. Самоосвітня діяльність дає можливість поповнювати і конкретизувати свої знання, здійснювати глибокий і детальний аналіз різноманітних ситуацій, які виникають у професійній діяльності.

Самоосвітні технології — технології самостійного набуття систематичних знань у будь-якій галузі науки, техніки, культури, політичного життя тощо; засіб самовиховання, який сприяє виробленню цілеспрямованості, наполегливості в досягненні мети, внутрішньої організованості, працелюбності та інших моральних якостей.

1. В чому сутність самоосвітніх технологій?

2. Охарактеризуйте особливості окремих інноваційних технологій.

1. Психолого-педагогічні основи самоосвіти.

2. Технології самоосвіти майбутнього фахівця.

3. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті.

1. Зробіть доповідь на тему: «Сучасні інформаційні джерела».