Розділ «Частина ІІІ. Прикладні аспекти педагогіки»

9.  Приватна вища школа України на шляху інновацій: моногр. / за ред. В. П. Андрущенка та Б. І. Корольова. — Харків: Вид-во НУА, 2005. — 320 с.

10. Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий: в 2 т. / Г. К. Селевко. — М., 2006. — Т. 1. — С. 52.

11. Сікорський П. Кредитно-модульна технологія у вищих навчальних закладах / П. Сікорський // Шлях освіти. — 2004. — № 3. — С. 29—34.

12. Юцявичине П. А. Теория и практика модульного обу­чения / П. А. Юцявичине. — Каунас: Швиеса, 1988. — 272 с.

5.3. Самоосвітні технології

Сучасна людина має постійно вдосконалювати свої знання і вміння, займатися самоосвітою, проявляти різноманітні інтереси. Особливо актуальною проблема самоосвіти сучасної людини стала в умовах інформаційного суспільства, де доступ до інформації, уміння працювати з нею є ключовими.

Інформаційне суспільство характеризується як суспіль­ство знання, де особливу роль відіграє процес трансформації інформації у знання. Тому сучасні умови вимагають від людини постійного вдосконалення знань.

Знання можна отримати різними способами. Сього­дні пропонується величезний спектр послуг підвищення кваліфікації. Але, як відомо, більшість нових знань і технологій втрачають свою актуальність у середньому вже через п’ять років. Тому найбільш ефективний спосіб підвищення професійної майстерності і кваліфікації — це самоосвіта.

Саме постійна самоосвіта є визначальним активом життя сучасного фахівця-професіонала, адже характерною особливістю професійної діяльності є її рухливість, пов’язана зі зміною інформаційних ресурсів і технологій, із застарінням професійних знань і вмінь, необхідністю опанування нових форм і методів роботи, оволодіння знаннями суміжних наук тощо. Щоб устигнути за цими процесами, для студента — майбутнього фахівця виникає необхідність оволодіти технологіями самоосвіти.

Сучасному фахівцю має бути близьким гасло «Освіта для життя. Освіта крізь усе життя!», який тлумачиться як активний процес оволодіння новими знаннями впро­довж всієї професійної діяльності. Учені довели, що для підтримки високого рівня професійної компетентності спеціалісту необхідно щодня прочитувати 1—2 газети, 1—2 журнали, 100—150 сторінок наукового тексту, 100—150 сторінок тексту для саморозвитку.

Студент, який орієнтований на професію і прагне до особистісного і професійного вдосконалення та самоосвіти, обов’язково досягне високого рівня майстерності. Для цього слід усвідомити і вирішити такі завдання:

1) ураховувати зміни в професійному середовищі, які відбуваються під впливом процесів інформатизації, соціально-економічних реформ;

2) постійно працювати над підвищенням своєї професійної майстерності; оновлювати знання і вміння, які забезпечують творчу самореалізацію, здатність до активного засвоєння сучасних досягнень і експериментального пошуку;

3) відшуковувати шляхи й активно застосовувати методи самоосвіти, саморозвитку і самовдосконалення.

Самоосвіта — самостійне набуття систематичних знань у будь-якій галузі науки, техніки, культури, політичного життя тощо. Воднораз самоосвіта — засіб самовиховання, оскільки сприяє виробленню цілеспрямованості, наполегливості в досягненні мети, внутрішньої організованості, працелюбності та інших моральних якостей.

Основна форма самоосвіти — вивчення наукової, науково-популярної, навчальної, художньої та іншої літератури, періодики, мережі Інтернет.

Самоосвіта передбачає також застосування допоміжних засобів: прослуховування лекцій, доповідей, консультації спеціалістів, відвідування театрів, музеїв, виставок, концертів, перегляд кінофільмів, телепередач, різні види практичної діяльності (досліди, експерименти, моделювання тощо).

Самоосвіта завжди має особистісну значущість і виникає на основі потреб, які реалізуються в процесі пізнання довкілля й виховання в собі певних якостей із метою реалізувати себе в соціальному середовищі, у професійній діяльності, побуті. У людини, яка навчається, працює творчо, виникає потреба в постійному поповненні знань, формується гнучкість мислення, уміння моделювати і прогнозувати процес, розкривається творчий потенціал.

Людина сама ставить перед собою мету самоосвіти в певній галузі. Ця мета визначає подальші кроки, пошук засобів для реалізації мети, самостійність у постановці завдань і вирішення їх.

Актуальним є визначення вимог до самоосвітньої діяльності людини. Така діяльність за характером має бути: