Розділ «ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА»

Сад Гетсиманський

Лисяче  личко  відсапується й  починає  говорити про «учасників». Воно називає  низку імен, змушуючи Андрія дивуватися  дедалі  більше  й  дедалі  дужче   тремтіти  серцем, — називає колишніх друзів  — студентів, письменників, називає ім’я  його  вчителя Калініна тощо, вражаючи Андрія безмежно своєю, часом з приводу дуже  інтимних деталей, обізнаністю... Але  серце  Андрієве починає  закипати  все дужче  й  дужче, коли свідок переходить до  ближчого кола людей — до його  близьких і рідних...

«Де  я  його   бачив?!!   Ах, де  я  його   бачив?!!»   — шарпає душу несамовите питання. «Де, Господи?!» Сергєєв позирає на  Андрія й тонко та глузливо посміхається.

А кадичок сумовито, але переконливо починає говорити про  братів... Про Андрієвих братів, учасників організації... Свідомість Андрієва розчахнулася — Миколин підпис і почерк — і ось  це  говорення!.. Що це  все  значить?! В голові Андрієвій мутиться. Особливо  ж  коли він  чує  далі  говорения про  факти, що  не  тичуться організації, але  які  все-таки можуть бути  для  братів убивчими, смертоносними, бо правдивими... Факти, з якими можна поламати карк кому завгодно, виставивши їх тут...  Факти, про  які  ніхто  не  міг знати, лише знали вони самі  — чотири брати, та ще міг знати  хтось   дуже  й  дуже  близький і  то  один — могла знати лише мати... Серце в Андрієвих грудях  гупає, й всього його обливає тоскний, холодний піт... Андрій хоче  щось шалене крикнути, але крик застряє в горлі... А кадичок вже говорить про  Катерину... Потім — про  малу  сестру Галю!..

Андрій схоплюється й хрипить несамовито: «Це  брехня!

Це  провокація! Брехня!!!»

— Тихше-тихше, — заспокоює його  Сергєєв. — Сядьте! Не  хвилюйтесь. Це  ж  тільки він  говорить, а  потім будете говорити ви.

Андрій з  усієї  сили намагається опанувати себе, сідає. Пальці його   впинаються в  коліна. А  кадичок, обернений в профіль, нарешті закінчує свої  свідчення,  скріпляючи  їх стандартною, але  суворою, зобов’язуючою формулою присяги. Потім тремтячою рукою підписує протокол.

— Добре, — каже Сергєєв  задоволено. — Ну, а  тепер ви...

— Це   брехня!..  —  хрипить  Андрій замість  того,  щоб закричати.

— Тихше,  тихше,  —  каже  Сергєєв.  —  За   порядком.

Отже  — громадянине Чумак, чи  ви  знаєте цю  людину?

— Ні... Ніколи...

— А пригадайте.

— Ніколи...

— Дивно, —  іронізує Сергєєв. —  Але  ж  він  вас  знає. І добре знає!  Скажіть,  Жгут, ще  раз  Чумакові, чи  знаєте ви  його.

— Знаю...

— Звідки ви  мене знаєте?! — вигукує в нестямі Андрій, не  можучи ніяк розгадати болючу шараду: «Де, де він  його бачив?!». Вигукує й впивається божевільним зором в лисяче обличчя свідка. Свідок повертається анфас, підводить свої очі... й їхні  очі  зустрілися!..

А-а! Як блискавкою прорізало мозок: сцена в хаті, батькова Біблія і цей  погляд на  прощання...

Юда!!! Ось він,  Юда!!! Ось він!!!

Андрій схлипує, схоплюється й безтямно кричить:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 42. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи