Розділ «ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА»

...Ось так скінчилася зустріч чотирьох братів рідних, ще й сестри їхньої — дітей  старого Чумака, добрих, і вірних, і в рід свій  залюблених, нащадків славного роду  ковальського.

Ось   так   скінчилася  зустріч і  тих,  що   до  того   роду прив’язані серцем.

Багато доріг  пройшли вони, з  багатьох рік  пили вони, багато могил  полишали  вони,  багатьох друзів   розгубили вони в  землі й  по  божевільнях, і багато ще  їм  іти, багато ще  їм проб приготувала доля.

Але  всі  дороги сходимі, й всі  могили зчислимі, і кожна ніч  — навіть полярна ніч!  — кінчається ранком... І вони йдуть... Зціпивши  зуби, вони  йтимуть через ніч   злоби й зненависті, не  здаючись доти, доки її не  перейдуть.

І в одного з них  завжди звучатиме в душі  «Місячна соната»  Бетховена, яка  не  мала нічого спільного з болючою емблемою,  вирізьбленою  на   вогненному  щиті  далекого місяця, що  на  ній  брат  підняв брата на  вила. Соната така, як  її наповнило собою вірне серце тієї, що  знала ціну  любові:  соната про  дружбу, про  вірність, про  любов велику й непереможну — незалежно від  того, чи  про  це  думав  той, хто  її творив.

1948—1950  рp.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!