Розділ «ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА»

Сад Гетсиманський

Не  кажучи нічого своїм друзям, нишком  від  них  Андрій  робив свої  приготування. На  першій же прогулянці він знайшов маленький шматочок заліза — шматочок зітертої підківки від чобіт  якогось тюремника, може, навіть самого альбіноса, підківки від солдатських чобіт! — і заховав його в кишеню. В камері нагострив його, мов  бритву, пробуючи на  волос — стинає!.. Коли гострив, руки його  тремтіли, але не  від  страху, а від  думки, щоб  часом хтось  не  здогадався, для чого  це він гострить шматочок підківки, що це він надумав... Потім почав комбінувати — в що  йому набрати води, як  і де  її поставити. Це  складна проблема. Крім мисок, в камері нічого ліпшого немає. Ну  що  ж, нехай буде  миска. Зрештою, і в миску можна добре вмостити руку... Були такі випадки, коли самогубці користалися мискою... Тим  більше що  набрати чаю  в миску легше і поставити її в головах, не викликаючи ні  в кого підозрінь.

Нарешті прийшла та ніч, що  мала бути  останньою. Бажана, благословенна ніч.  Звечора, скаржачись на  шлунок, Андрій попросив товаришів — Миколу, Руденка й  Санька  —  уступити  йому  свій   чай,  свою порцію  чаю.   Потім попросив у  Саркісьяна  його великий  олив’яний  кухлик, налив його  повний і поставив у головах на  рурі  парового опалення, щоб  чай  був теплий (бо рури  звечора нагрівалися і всю  ніч  були  гарячі), крім того, налив трохи чаю  в миску й поставив її теж  в головах на  підлозі.

Звечора, лежачи горілиць, вони втрійку співали, а Санько сидів, зіскулившись у ногах, і слухав, поклавши голову на коліна. Вони співали пісню:

Ой  не пугай, пугаченьку,

Власне, співав Микола, а Андрій з Руденком лише тихенько йому помагали,  скорше  співали  мовчки,  серцем, кожен по-своєму.  Але  все  одно вони  співали  втрійку, а Санько сидів, слухав.

Пісня була  саме  така... В ній  співалося про  вдову  й про мале   дитя, та  про   орла, що  вміє   розмовляти. І всі  в  ній уміють розмовляти. І їх персоніфікує Миколин голос:

Ой  не пугай, пугаченьку,

В зеленому байраченьку...

Як  же ж мені  не пугати,

Як все яри  та байраки.

Ніде  мені  гнізда  звити

І діточок розплодити...

Микола співав з таким чуттям, ніби передчував серцем, що  має  щось статися, щось безмежно трагічне й непоправиме, і його  смутний і гарний голос брав  за серце не тільки Санька, а  й  не  одного в  камері. А ще  більше, може, брав за серце зміст.

Ішла  вдова  долиною

З маленькою дитиною...

Для  одних то вдова, для інших то мати, сестра, дружина, й кожен міг  до болю чітко уявити, як  от вона йде... І як  от вона тужить...

Ой, сину  мій  малесенький,

Де ж наш  батько ріднесенький?!

...................................

Летить  орел  над  водою,

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 30. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи