Андрієві раптом перебігає химерна й зухвала думка.
Думка в стилі шибеничного одчайдушного гумору. І, не знаючи собі як слід ще справи, що з того вийде, Андрій звісив покаянно голову й зітхнув:
— Анархіст. Великий анархіст.
— Зна ю!.. Де він є?
— Хтозна.
— Відкіля його знаєш?
— Знайомий...
— А-а, давно?
— З двадцять шостого року.
— Хто він такий? Де він живе?
— Один американець. А жив... у Києві...
— Ага, американець? Буржуяка! На якій вулиці?
— На... Так, на Деміївці.
— Будинок? Номер?
— Не пам’ятаю.
І закрутилася карусель. Слідчий взяв папір і строчив на нім карколомне відкриття. Андрій «щиро признався», що була така організація анархістів у Києві, підпільна й страшенно законспірована, до якої належав і він. Напавши так щасливо на слід, Гордий наполегливо й завзято розмотував клубок, він добивався імен. Андрій мусив давати імена. І він записав в організацію всіх знаменитих людей історії, що бодай чимсь були подібні до анархістів, лиш пильнуючи, щоб ті імена були найменш відомі Гордому й іншим, йому подібним.
Так справжнім лідером підпільної організації анархістів у Києві він проголосив Бенвенуто Челліні.
— Хто це такий? — вилупив Гордий очі. Ім’я Челліні йому нічого не говорило. Він знав Муссоліні, а Бенвенуто Челліні?.. Проте, зрештою, яка різниця.
— Фашист?
— Ні, анархіст...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 24. Приємного читання.
TextBook