Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

Сад Гетсиманський

Це  була  Галя! Його рідна сестра Галя!..

Мотор  ревів несамовито,  й  вартовий  не  чув  приглушеного зойку й  дівочого плачу в  одній з  кабінок. Андрій обхопив сестрину голову й тамував плач  її на  своїх  грудях.

«Цить,  цить,  Галю!.. Цить,  сестро!.. Тихо... Боже  ж  мій, Галю!  Галю!.. Як  же  це?!  Тихо, тихо...» Але  Галя  не  могла вгамуватися. Вона  вся   тремтіла  й  намагалася  щось проштовхнути крізь горло:

— Катря... Катря... — і не могла проштовхнути далі  слів крізь сльози.

— Що, що  Катря?! — вхопив її Андрій за плече.

— Збожеволіла!.. Збожеволіла, Андрієчку!.. Її відправили до лікарні... Вона сиділа в горішній камері... Нас  там багато... Ой, як  нас  багато!

Андрієві здалося, що  машина з розгону врізалася в будинок й репнула з гуркотом.

«Катря!.. Збожеволіла!..»

— Вона тут?! Теж  тут?!

— Там, там... В божевільні...

Галя  шепотіла гарячково, збиваючись, поспішаючи виговорити все, поки машина не  прийшла до мети.

— Давно, Андрієчку!.. Вона давно тут...  Ой, як давно!.. Її мордовано!.. Ой, як  її мордовано!.. За  тебе, Андрієчку... За тебе... За  нас... Вона старалася... Вона передала ще  раніше тобі записочку... Ось... Ось... Передала... Скинула з горішньої камери в щиток для мене, щоб  я передала тобі через інших... через кого-небудь... Я  ждала нагоди... Щоб через когось...

Галя  шепотіла й шукала гарячково записочку, й не могла її знайти, дуже  старанно заховану. Нишпорила поза рубцями  свого вбогого пальтечка. Нарешті знайшла  й  всунула Андрієві в руки манюсіньку гульку, як  горошина завбільшки, — згорнену, скручену в гульку  записочку. Андрій затис її міцно в тремтячій руці, відчуваючи, як  вона його  пече, та манюсінька записочка.

Жорстокий  Андріїв план  розсипався  на   порох. Розсипався з гуркотом. Тяжка гора  сповзала з плеч. Одна гора сповзала, а друга  насувалась. Ще  страшніша. Катря збожеволіла!!!  Його Катря... Його вірна Катря!.. Вірна ж  Катря! Вірна!.. Збожеволіла... Він  уявив її в цьому пеклі, він  уявив її  на  «великому конвеєрі»... І нічого не  чув, що  говорила сестра, так   гуділа   йому голова. Але  він   прибрав себе   до рук.  У  них  так  мало часу, а  так  багато треба поговорити. Слухав, як  Галя   розповідала про  себе, її  обвинувачують... в приналежності  до  повстанської  організації,  в  терорі,  в шпигунстві!.. Боже мій!!!

— І ти...  «розкололась»? — запитав тихо, обережно, голублячи сестрину голову.

— Я нічого не  знаю... Все  так  страшно, братику! Ой, як страшно!.. Але  я нічого, нічого ж не  знаю... А ти?

— Ні! Ні, Галю...

Він  решту невисловленого вклав у міцні, гарячі обійми. Він  обхопив її за плечі, тис  до серця, цю  нещасну, зовсім зовсім юну   дівчину,  свою  сестру,  що   так   стратила свою молодість. За  нього. Так, за нього.

Машина, гуркочучи, йшла нічними вулицями недавньої столиці, діходила до  мети, а вони ще  й  не  поговорили нічого, хоч  як  квапились. Перебиваючи сестрине гарячкове шепотіння,  Андрій запитав про   братів. Він  похмурився в темряві — запитав про  братів. Галя  про  них  нічого не  знає тепер. Вони «поїхали геть  того  ж дня. Поїхали».

— А про  Миколу... Як  ти  думаєш про  Миколу? Га?..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 57. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи