З по-ля на до-ли-и-ну-у,
З по-ля на до-о-ли-ину-у,
Сіла на ка-ли-ли-ну, — е-е — Гей!
З по-ля на до-ли-и-ну...
Пісня перекочувалась, як лагідна хвиля, з кінця в кінець камери, заходила в двері до другої половини й верталася звідти — ходила по всіх усюдах, то завмираючи в одному кінці, то підносячись в другому, її співали всі — українці, вірмени, греки, росіяни, німці, перси, поляки — всі. Так сердечно, тихо, журно, задумливо.
Сіла на калину
Та й стала кувати.
А я молоденька
Виходила з хати,
Виходила з хати
Зозулю слухати...
Пісня завмирала на останньому слові строфи, й всі чекали якусь мить, не кваплячись, а десь хтось вже розгойдував далі:
Ой ти, зозуленько,
Чого рано куєш?
Чи ти, зозуленько,
Моє горе чуєш? Ге-е-й!
Чи ж ти, зозуленько,
Моє горе чуєш.
Коли строфу доспівували українці, підхоплювали вірмени. Кінчали ці, починали греки. Пісня гойдалася часом годину і ніколи нікому не набридала.
Такою ж піснею була ще «Суліко». Її заспівували вірмени, а підхоплювали в Андрієвому кутку, й вона розходилась, мов кола на воді, аж поки не опановувала всю камеру. І так само, як і перше, тихо й задумливо ходила хвилями, співана геть всіма без винятку. Східна душевна мелодія цієї пісні, так як і першої, полонила душі, наганяла смуток, легеньку журу, тиху задуму. Під ці дві пісні, як під материнську колискову, гарно було щось робити, думати, дрімати, мріяти... і співати її цілим недавнім ярмарком, що ще перед тим сварився, палахкотів, а під чарами пісні переставав тим ярмарком бути. Камера оберталася в якусь східну молебню. Адже вони моляться, ці люди, заплющивши очі, воркуючи всі один мотив, не порушуючи єдиного ритму, а якщо в якімсь кутку й затягнуто кінець, то це справляло враження великого безмежжя, враження, що пісню співає цілий світ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 42. Приємного читання.
TextBook