Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

— За  весь  час.

— Овва! То  так  ви  й за сто  років нічого не  надумаєте.

— Можливо.

— Гм.  Ну  що  ж.  Будемо судити так.  Тут  ось, — кивнув головою на  течку, — досить матеріалів, щоб  вас  судити без ваших свідчень. І буде  тим  гірше для  вас.

Андрієве око  впало на  папір розкритої течки, й  серце йому тьохнуло. Щось видалося знайоме, почерк знайомий. Донець удавав, що не помічає, куди  Андрій дивиться, а Андрій, теж  маскуючись в байдужість, непомітно тягся очима до  паперу. Він  погано чув, що  говорить слідчий, так  йому закалатало серце.

— І буде тим  гірше для вас, — провадив своє слідчий. — Судитимемо як злісного, непримиренного ворога. Ви знаєте слова Горького? Знаєте?

— Ах, знаю, знаю... Це  так  часто повторюється, що  вже здається, ніби Горький більше нічого й не  написав.

Це  Андрій випалив з нудьгою, а тим  часом тягся очима до  течки. На  сентенцію про  Горького Донець не  відповів, лише звів брови, повторюючи свою фразу: «І буде тим  гірше для  вас!..»

Мовчанка.

— Чи, може, ви  вважаєте, що  ваша справа закінчена?

Може, ви  підпишете «двохсотку»?

— Давайте, — промовив Андрій байдуже й тихо.  Слідчий злісно засміявся, витяг якийсь папірець і підсунув Андрієві. Андрій прочитав:

«Протокол про  закінчення слідства». І далі  «На  підставі статті  200-ї  я (пропуск для ім’я та прізвища), ознайомившись з «Ділом», вважаю слідство за закінчене й більше нічого не маю  додати».

— Добре, — сказав Андрій і простяг руку.  — Дайте мені «Діло».

— Для  чого?!  — здивувався слідчий.

— Тут  ось  написано — «ознайомившись з “Ділом”».

Слідчий зареготався. Сміявся несамовито. А тоді  урвав, визвірився й процідив крізь зуби:

— Не  вдавай з  себе   розумнішого за  московського архієрея. — І вихопив папірець з рук.  — Ти хочеш легко відбути — «двохсотку» йому. Ні, брат, постривай. Ще  поки дійде до  «двохсотки», в тебе  волосся вилізе на  голові. — І знову сміявся: — «Діло»  йому подавай!  Чи  ви  бачили? Ха-ха-ха! У нас, брат, «Діло»  не для того, щоб  ти читав, а щоб  ти пи са в! Ясно? А читати буде  трибунал. Це  його  прерогатива.

Андрій примружився й дивився на слідчого презирливо, нарешті процідив:

— Я й читати не стану  цієї купи шпаргалля. Це не «Діло», а купа  сміття. Приведіть його  раніше до порядку...