— Вповні.
— Отож. Ну-с... Ви мали багато часу думати — і що ж ви надумали?
Андрій не знайшовся, що сказати, хотів сказати щось уїдливе, але не знайшов потрібних слів, мовчав.
— Ну, ну, що ж ви надумали?
— Нічого, — зітхнув Андрій.
— За весь час?!
— За весь час.
— Овва! То так ви й за сто років нічого не надумаєте.
— Можливо.
— Гм. Ну що ж. Будемо судити так. Тут ось, — кивнув головою на течку, — досить матеріалів, щоб вас судити без ваших свідчень. І буде тим гірше для вас.
Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло. Щось видалося знайоме, почерк знайомий. Донець удавав, що не помічає, куди Андрій дивиться, а Андрій, теж маскуючись в байдужість, непомітно тягся очима до паперу. Він погано чув, що говорить слідчий, так йому закалатало серце.
— І буде тим гірше для вас, — провадив своє слідчий. — Судитимемо як злісного, непримиренного ворога. Ви знаєте слова Горького? Знаєте?
— Ах, знаю, знаю... Це так часто повторюється, що вже здається, ніби Горький більше нічого й не написав.
Це Андрій випалив з нудьгою, а тим часом тягся очима до течки. На сентенцію про Горького Донець не відповів, лише звів брови, повторюючи свою фразу: «І буде тим гірше для вас!..»
Мовчанка.
— Чи, може, ви вважаєте, що ваша справа закінчена?
Може, ви підпишете «двохсотку»?
— Давайте, — промовив Андрій байдуже й тихо. Слідчий злісно засміявся, витяг якийсь папірець і підсунув Андрієві. Андрій прочитав:
«Протокол про закінчення слідства». І далі «На підставі статті 200-ї я (пропуск для ім’я та прізвища), ознайомившись з «Ділом», вважаю слідство за закінчене й більше нічого не маю додати».
— Добре, — сказав Андрій і простяг руку. — Дайте мені «Діло».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 38. Приємного читання.
TextBook