Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

— В шибу.

— А-а... Ну  і як?

— Нічого. Для  такого «курорту» добре.

— Гм. Шкода мені  вас. З доброго матеріалу вас склепано, та тільки ж...

Знову зайшла довга  пауза. Донець закурив і запропонував папіросу Андрієві. Андрій відмовився, знаючи різні  фокуси слідчих з папіросами, хоч  курити хотілося смертельно.

— Якщо дозволите, я закурю свою.

Слідчий згодився кивком голови, навіть не  звернувши уваги  на  відмову закурити його  цигарку.

— Ну-с, давненько ми  з вами бачились. Ви вже  думали, що  про  вас  забули?

— Думав, що  забули, — зітхнув Андрій іронічно.

— От  бачите, а воно ні.  Тут  не  забувають ні  про  кого.

— Часом як.  Там  сидять люди  по два роки, не викликані ні  разу.

— Ви  за  них   не  турбуйтесь. «Хазяїн знає,  що   кобилі робить». Ви  знаєте цю  приказку?

— «Кобила»  теж  знає, але  що   з  того, як   та  «кобила» здихає вже.

— Нічого, для  того  її сюди вкинено. Ви  зрозуміли?

— Вповні.

— Отож. Ну-с... Ви  мали багато часу  думати — і що  ж ви  надумали?

Андрій не  знайшовся, що  сказати, хотів  сказати щось уїдливе, але  не  знайшов потрібних слів, мовчав.

— Ну, ну, що  ж ви  надумали?

— Нічого, — зітхнув Андрій.

— За  весь  час?!