Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Сад Гетсиманський

Існує теоретично закон про  свободу думки й совісті, так  от припустим, що  це є дійсно закон. Припустим. Припустим, що  за  політичне кредо нікого не  карають ваші... речники пролетарської законності й правосуддя. Припустим. Але  я навіть цього припущення не потребую, бо знаю, по-перше, що  саме  таке  припущення розходиться з дійсністю, а друге: що  я сиджу тут саме  за своє кредо і що  звідціля вже  ніколи не  вийду. Я  приречений на  те, щоб   бути  роздавленим,  в цьому я вам  усім  вірю. А раз  так  — висловлюючи своє кредо, я вже  нічим більше не  ризикую, бо доля  моя  вирішена. Після цього я  не  потребую навіть особливої відваги, щоб моє  кредо висловити. Будь  ласка, що  вас  цікавить?

По   такій передмові, здавалося, Фрей зніяковів, якась маленька риска шляхетності вимагала припинити  розмову.  Але  Фрей перемігся, боротьба між  людською совістю й  почуттям службового обов’язку закінчилася  перемогою останнього. Скривившись, Фрей поставив запитання:

— Скажемо, як  ви  дивитесь на  все?

— На  що  саме?

— На  систему, на  правопорядок, на  уряд  і партію, на... те, що  ви  тут бачили, нарешті?

— Гм... Я дивлюся так, як  і всі, як  дивляться мільйони на  це.

— Що-що? Які  мільйони? Ну, що  ви, що  ви!..

— Ну, що  ви!  — протяг Андрій в  тон.   — Я  можу   подумати, що ви погано знаєте арифметику. Та якщо в Харкові п’ять тюрем і в  кожній сидить по  п’ять або  десять тисяч людей, то  коли це  перемножити на  кількість самих тільки великих міст  в  СССР, то  скільки це  буде  мільйонів? Тих, що   сидять  вже!  А  їм  немає  виходу, як   ви  всі  твердите. А тих, що  сиділи вчора?! А тих, що  ще  ждуть  своєї черги?! Хіба  це  не  будуть  мільйони?!

Фрей засмикав бровою, позираючи на  присутніх «футболістів»:

— Стоп, стоп!  Чи  ви  здаєте собі  справу з  того, що  ви говорите?!

— Ви  хотіли знати моє  кредо...

— Ага, ну  прошу, прошу... Це  думки клясових ворогів, і вони нам  відомі. Отже, ви  думаєте?..

— От і добре... Так  от, я так  і думаю, як  ті всі мільйони «клясових ворогів». Тобто я  думаю й дивлюся на  речі  так, як  мільйони людей. А як  вони думають, про  це  ви  могли б зробити висновок на  підставі ваших же  підозрінь до  тих людей, на  підставі обвинувачень,  вами  пред’явлюваних  і обґрунтованих на ваших же підозріннях. Ви думаєте, що всі ті люди ненавидять систему й режим, партію й уряд;  розчаровані в революції; вважають правопорядок, збудований на руїнах старого світу миколаївської реакції, за недосконалий, ба, за  антинародний; що  з  усіх  ідеалів революції вийшов пшик; що кров, пролита мільйонами, пішла намарне, потоптана   й  поругана системою нового визиску, соціального й національного поневолення,  фразерством, фарисейством, диктатурою меншості; і нарешті, ви думаєте, що всі ті люди  у відчаї  хотіли б все звести геть диктатуру меншості, тобто все зламати, побудувати новий світ, кращий, справедливіший... За  такі, мовляв,  думки ви  посаджали до  тюрми всіх  —  і бувших ветеранів революції,  що,  обсмалені  порохом  тієї революції, ще не втратили відчуття, як він пахне той  порох, і  як  пахнуть ті великі ідеї, за  які  вони боролися; посаджали  й  їхніх  дітей, що  боліють трагедією своїх   батьків та  з кров’ю успадкували їхні ідеї; і молоде покоління юнаків, що не  може примиритися з болотом, де квакають жаби всесоюзного міщанства; і селян, і робітників, і інтелігентів, що сміють дерзати мислити й хотіти, й їхніх  родичів, і родичів тих  родичів...

— Стоп!  —  перебив Фрей  зблідши. —  Ви  здаєте собі справу, що  ви  говорите?!

— Вповні. Я говорю лише те, що  ви закидаєте всім  тим, хто  сидить за цими мурами.

— А ви здаєте собі  справу, що  це агітація? — при  цьому Фрей глянув на  «футболістів».

— Можливо. Цей  пункт стоїть у  формулі мого обвинувачення.

— Гм... Яке  має  все  те, що  ви  говорили, відношення до вашого кредо?

— Ніякого. Я говорю лише те, в чому ви мене і всіх інших обвинувачуєте. Якщо ви хочете, щоб  це було кредо, — добре, нехай це  буде  кредо. Кредо всіх...

— Чого ви  розписуєтесь за інших?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 12. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи