Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Сад Гетсиманський

Десь  біля  півночі відчинилася тихо  «кормушка» й перед віконечко  став   зовсім молодесенький  оперативний,  ще хлоп’я, яке, очевидно, з романтичних поривів, начитавшись поетичних славословлень якого-небудь Шульги-Шульженка або  Сосюри про  «легендарні», «героїчні» «органи революційної законності й правосуддя», пішло охочекомонно в ті «органи правосуддя» працювати. Та й потрапило в чортове колесо. Те хлоп’я в погано припасованій на нього уніформі тримало перед носом якийсь папірець, і силкувалося його прочитати, й  не  могло, хвилювалося, червоніло та  блідло, квапилось, але  ніяк не  могло прочитати. Позирало розгублено в камеру й  знову в папірець — аж  сльози виступили йому на  очах.  Закрило  «кормушку», й  через хвилю знову відкрило, та  все  крутило той  проклятий папірець. Видно, що  хлопець потрапив у прикру ситуацію й не знав, як  з неї вийти: бігти  назад до того, хто  писав, і перепитувати — це значить втратити місце й  ще  хтозна-що буде  після того, питати ж у коридорного — це  значить осмішитись.

Збивши на  потилицю кашкета, хлопець зиркнув у камеру, зустрівся з Андрієвим поглядом і, почервонівши по самі  вуха, розгублено пробелькотав:

— Пишуть!.. Чорт би  їх забрав от...

Потім озирнувся по  коридору, просунув голову аж  всередину й пошепки запитав у Андрія:

— Ви  грамотні?..

— Трохи, — сказав Андрій.

— Що це  тут написано? — простягнув він  Андрієві папірець.

Андрій подивився в папірець — там  стояло його  власне ім’я   й  прізвище.  Тоді, нагнувшись  до  самого  віконечка, щоб  не  зрадити хлопцевої довірливості, таємниче й суворо прошепотів:

— «Чумак Андрій» тут написано...

Хлопець вихопив  папірця  й  діловито зачинив  «кормушку». По  хвилі  відчинив її, насупився не знати як грізно, блиснув очима гостро й прошипів у камеру:

— На  «Чи»!

— Чумак! — сказав Андрій серйозно й голосно. — Цебто я!

— Ви?! — Хлоп’я зовсім розгубилося, аж забуло, що йому далі робити, нарешті пролепетало: — Зберіться на допрос... Без  вещей...

— Вже  зібрався!  — відгукнувся Андрій, підбадьорюючи свого стража. Двері відчинилися, й Андрій опинився в коридорі «без  вещей». Вглядівши ідеально голу  свою жертву, хлопець розгубився:

— А одежа ж де ваша? Га?

— Так  що  немає, брат.

— А як  же  ж тепер?

— Не  знаю. Веди  так.

Тут  втрутився наглядач:

— Почему такой голий?!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сад Гетсиманський» автора Багряний Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 53. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи