Розділ «Флінт-Сіті»

— Тут не посперечаєшся, — сказав Ралф.

— Але є одна річ, про яку я ніяк не можу забути: той клаптик паперу, що ви знайшли у фургоні. Від меню з «Томмі й Таппенс». Ми вже обговорювали, як він міг там опинитися, пам’ятаєш?

— Аякже.

— Усі ці пояснення мене не влаштовують. Цього клаптика взагалі не мало там бути, але він був. І якби не він, якби не цей зв’язок із подіями в Огайо, та істота й досі була б на волі.

— До чого ти хилиш?

— Усе просто, — відповіла Голлі. — У цьому світі є й сили добра. Це ще одне моє переконання. Мабуть, воно допомагає мені не з’їхати з глузду, коли я починаю думати про всі ті жахливі речі, що зі мною траплялися, та, окрім цього… ну… є докази, хіба ні? Не тільки в нашій справі, а й повсюди. Існує якась сила, що постійно намагається відновити рівновагу. І коли тобі снитимуться кошмари, Ралфе, пригадай цей маленький клаптик паперу.

Ралф нічого не відповів, тож Голлі спитала, про що він думає. Ляснули сітчасті двері — Джинні вийшла надвір із кавою. Час сам на сам майже сплив.

— Я думав про всесвіт. Йому ж і правда краю немає, так? І пояснити його також неможливо.

— Правильно, — сказала Голлі. — Навіть пробувати не варто.

Тримаючи в руках тонку теку, прокурор округу Флінт Вільям Семюелз широким кроком вийшов на кафедру судової конференц-зали. Він став за скопищем мікрофонів. Загорілися вогні телекамер. Білл торкнувся потилиці (чубчика не було) і зачекав, поки присутні репортери затихнуть. Ралф сидів у першому ряду. Перш ніж почати, Семюелз ледь помітно йому кивнув.

— Доброго ранку, леді та джентльмени. Спершу я зроблю невелику заяву щодо вбивства Френка Пітерсона, а потім відповім на ваші запитання. Багатьом із вас відомо про існування відеозапису, на якому Террі Мейтленд бере участь у конференції в Кеп-Сіті в той самий час, коли у Флінт-Сіті викрали й у подальшому вбили Френка Пітерсона. Сумнівів щодо автентичності запису немає. Також немає підстав сумніватись у правдивості колег містера Мейтленда, які його супроводжували та засвідчили його присутність на конференції. У ході розслідування ми виявили відбитки пальців містера Мейтленда в готелі Кеп-Сіті, де відбувалася конференція, а також отримали додаткові свідчення, які доводять, що відбитки було залишено приблизно в той самий час, коли малого Пітерсона було вбито, тож містера Мейтленда слід викреслити зі списку підозрюваних.

Серед репортерів здійнявся шепіт. Один озвався:

— Тоді як ви можете пояснити наявність відбитків Мейтленда на місці скоєння злочину?

Семюелз обдарував репортера своїм найкращим насупленим прокурорським поглядом.

— Будь ласка, зачекайте з запитаннями, я саме підхожу до цієї теми. Після подальшої криміналістичної експертизи ми дійшли висновку, що відбитки пальців, виявлені у фургоні, в якому викрали дитину, а також у парку Філіс, можуть бути сфальсифікованими. Випадок рідкісний, проте аж ніяк не неможливий. Різноманітні техніки фальсифікації відбитків можна знайти в інтернеті, що є цінним джерелом інформації як для злочинців, так і для правоохоронних органів. Цей факт, проте, беззаперечно свідчить, що вбивця — майстерний, збочений, а також надзвичайно небезпечний. З певною ймовірністю це може свідчити про те, що він ворогував проти містера Мейтленда. На цьому припущенні й будуватиметься наше подальше слідство.

Він пильно оглянув аудиторію, сповна радіючи, що йому не доведеться висуватися на переобрання в окрузі Флінт. Після такої промови його легко обіграє будь-який юристик, що отримав свій диплом поштою.

— Ви маєте повне право спитати мене, чому ми не зупинили справи проти Мейтленда, враховуючи всі факти, які я вам щойно навів. На це є дві причини. Найочевидніша з них полягає в тому, що всі ці факти були нам не відомі в день арешту містера Мейтленда, а також у той день, на який було призначено досудове слухання.

«Ага, тільки на той час більшість фактів нам уже були відомі, чи не так, Білле?» — подумав Ралф, який сьогодні одягнув свій найліпший костюм, а на обличчі зберігав вираз повної непроникності, у кращих традиціях співробітника правоохоронних органів.

— Друга причина, з якої ми провадили справу проти Мейтленда, — продовжував Семюелз, — полягає в наявності на місці скоєння злочину ДНК, яка, на перший погляд, збігалася з ДНК містера Мейтленда. Існує загальне припущення, що збіг за ДНК не може бути помилковим, проте, як зазначають представники «Ради відповідальної генетики» в науковій статті під назвою «Імовірність помилки в криміналістичних ДНК-тестах», це припущення неправильне. Наприклад, якщо зразки змішані, то такому збігові довіряти не можна, а зразки, взяті на місці злочину в парку Філіс, дійсно були змішані й містили ДНК як злочинця, так і жертви.

Семюелз перечекав, поки репортери все занотують, і продовжив: