Розділ V

— Бо не годиться сповідувати віру й не дотримуватися її настанов. Це було б неповагою до ісламу.

— А проте «Борис Аравійський» звучить непогано.

— Пішов ти…

— Ні, серйозно, — сказав я, підвівшись на ліктях. — Ти і справді вірив у все це?

— У що?

— Ти знаєш у що. В Аллаха й Магомета. «Нема Бога, крім Аллаха»?

— Ні, — сказав він трохи сердито. — Для мене іслам був справою політики.

— Як ото для взуттєвого терориста?[71]

Він пирснув сміхом.

— Ні, звичайно. До того ж іслам не навчає насильства.

— А чого ж він тоді навчає?

Він стрибнув із каруселі, подивився на мене пильним поглядом:

— Що ти мав на увазі? Що ти хочеш сказати?

— Не перекручуй! Я поставив тобі запитання.

— Яке?

— Якщо ти навертався то туди, то сюди, то у що ти насправді віриш?

Він упав назад і захихотів, ніби я дав йому можливість уникнути відповіді на це запитання.

— У що я вірю? Та ні в що я не вірю.

— Як? Хочеш сказати, більше не віриш?

— Я хочу сказати, що ніколи не вірив. Ну, хіба що трохи вірю у святу Діву Марію. Але в Аллаха та в Бога? Якщо й вірю, то не дуже.