Розділ V

Дорога Піппо,

як ти там? Я думаю про тебе і сподіваюся, що з тобою все гаразд. Маю надію, що в Техасі все гаразд тобі живеться добре. Мушу тобі зізнатися, що я ненавиджу своє перебування тут, але в мене з’явилося кілька друзів і, думаю, я трохи звик до цього середовища.

Чи ти сумуєш за своїм домом? Я сумую. Мені дуже бракує Нью-Йорка. Мені хотілося б, щоб ми жили поблизу одне від одного. Як твоя голова тепер? Сподіваюся, що краще. Мені дуже шкода…

— Це твоя дівчина? — запитав Борис — гризучи яблуко, він читав через моє плече.

— Відчепись.

— Що з нею сталося? — запитав він, коли я нічого не відповів. — Ти її вдарив?

— Що ти сказав? — я слухав його лише упіввуха.

— Чому ти питаєш про її голову? Ти просиш у неї пробачення? Ти її, певно, вдарив чи щось таке?

— Авжеж, — сказав я, а потім із його щирого напруженого виразу зрозумів, що він говорить цілком серйозно. — Ти думаєш, я б’ю дівчат?

Він стенув плечима.

— Вона могла на це заслужити.

— Ми не б’ємо жінок в Америці.

Він спохмурнів і виплюнув зернятко з яблука.

— Авжеж, ні. Американці лише кривдять малі країни, які живуть не так, як їм хочеться.

— Борисе, заткнись і відчепись від мене.

Але він допікав мені своїми коментарями, і замість почати нового листа до Піппи я вирішив написати Гобі.

Дорогий містере Гобарте,

добридень, як ваші справи? Я сподіваюся, з вами все гаразд. Я ще не писав вам, щоб подякувати за ваше добре ставлення до мене протягом останніх тижнів мого перебування в Нью-Йорку. Я сподіваюся, що з вами та з Космо все о’кей, хоч знаю, що вам обом бракує Піппи. Як вона там? Сподіваюся, вона змогла повернутися до своєї музики. Сподіваюся також

Але я не послав і цього листа. Та я прийшов у справжній захват, коли сам одержав лист — довгий лист на справжньому папері — не від кого іншого, як від Гобі.

— Що ти там одержав? — із підозрою запитав мій батько. Побачивши нью-йоркську марку, він вихопив листа в мене з рук.