Розділ VI

— Я не став би звертати на це увагу, — сказав я, опустивши голову на спинку канапи. — Покуштуй-но одну з цих цукерок. Вони просто офігенні.

Борис провів долонею по обличчю, потім струснув головою, як собака, що обтрушується від води.

— Ух, — сказав він, застромивши обидві руки у своє сплутане волосся.

— Мені теж, — сказав я після тремтливої паузи.

Мої думки були розтягнуті й липкі, на поверхню спливали повільно.

— Ти про що?

— Я обкурився.

— Справді? — засміявся він. — І добре обдовбався?

— По саму зав’язку, друже.

М’ятна цукерка на моєму язиці розбухла до неймовірних розмірів, стала великою, як валун, і я майже не міг обертати язиком із нею в роті.

Настала мирна мовчанка. Було близько пів на шосту, але світло сяяло ще чисте, яскраве. Кілька моїх білих сорочок сушилися біля басейну, вони були сліпучими, маяли на вітрі й ляскали, мов вітрила. Я заплющив очі — червоне світло проникало крізь мої повіки — й провалився в (несподівано дуже зручну) канапу, так ніби я сидів у човні, що гойдався на хвилях, і думав про Гарта Крейна[98], творчість якого ми вивчали на уроках англійської мови. Бруклінський міст. Чому я ніколи не прочитав цього вірша, коли жив у Нью-Йорку? І чому ніколи не звертав уваги на цей міст, який бачив практично щодня? Чайки й запаморочлива висота. Я думав про кінотеатри, про далекі обрії…

— Я готовий задушити її, — раптом озвався Борис.

— Ти про кого? — сказав я, почувши лише слово задушити і брутально погрозливий тон Бориса.

— Кощава й бридка курва. Як вона мене бісить! — Борис підштовхнув мене ліктем. — А ти, Поттере? Невже ти не хотів би стерти з її фізіономії цю єхидну посмішку?

— Ну, знаєш… — сказав я після приголомшеної паузи; це запитання було явно підступним. — А що таке курва?

— По суті, те саме, що й хвойда.

— Он як.

— Я мав на увазі її поведінку.

— Зрозуміло.

Запала тривала й досить дивна мовчанка, і я подумав, що треба б підвестись і поставити якусь музику, хоч і не міг вирішити, яку саме. Щось бадьоре здавалося недоречним, а ще менше мені хотілося слухати щось темне й просякнуте страхом.