— Ну і як нам до станції дістатись? — ставить Паша наступне запитання.
— Та я почом знаю? — відповідає господар загнано.
Сидить, очі бігають, барабанить пальцями по столу.
Паша нависає над ним, не відходить.
— І шо робити будемо? — питає далі.
Господар погладжує рукою сокиру, зважується, прикидає, почісує п’ятірнею свої залисини.
— А шо там зараз, на станції? — питає.
— Все добре там, — відповідає йому на це Паша, потроху нервуючи. Якщо спробує нас вигнати, думає, дивлячись на господаря, завалю. Його ж сокирою. — Все під контролем. Ситуація стабільна.
Господар на ці слова боязко опускає очі. Щось тут не так, сумнівається далі, щось він не договорює, цей учитель.
— Ну ладно, — зважується. — А ви хоч за кого? — питає з надією.
Тут Паша підходить до столу, спирається на нього кулаками, дивиться господарю просто в очі, дивиться довго й виснажливо, не відводячи погляду.
— Ну а ти як думаєш? — відповідає.
Чоловік думає, опустивши голову. Таке враження, що думає він мішками під очима.
— Ясно, — каже зрештою.
Шо тобі ясно? — говорить Паша про себе. Шо тобі, блядь, ясно?
— Добре, — говорить натомість господарю.
— Послухай, — говорить чоловік нервово, — давай так: я вас вивезу із села. Якщо там поста немає.
— Ну? — торгується Паша.
— Спробую проскочити до траси. Там висаджу. Викличете таксі, доїдете додому. Грошей не треба.
— А шо це тобі грошей не треба? — строго питає Паша.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтернат» автора Жадан Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „День третій“ на сторінці 13. Приємного читання.
TextBook