— Шо обручка?
— Ну, в неї обручка. Мабуть, діти, чоловік. Шуба.
— Думаю, немає в неї чоловіка, — припускає Паша.
— А обручка?
— А чорт його знає, — говорить. — Ось у нас половина педагогічного складу — розлучені жінки. Але обручки не скидають. Носять, для солідності.
— Ти вчитель, чи що?
— Ну?
— І чого вчив?
— Мови.
— Угу, — каже Аня, — перспективно. А не воюєш чому?
— За кого?
— Так хоч за кого.
— Я інвалід, — показує Паша руку.
— Ну й що? — не розуміє вона. — Я тут таких бачила. В одного півголови не було, серйозно. Десь до війни в аварію потрапив. А все одно до нас приходив. Ну — в туристичну фірму.
— І як він? — не вірить Паша.
— Що — як? — знову не розуміє вона.
— Без голови — як йому?
— А, ти про це. Ну, він же не у футбол до нас грати приходив. Для чого йому голова? Шкода його було.
— Чому шкода?
— Красивий був, — пояснює Аня. — Ну, до аварії. А тепер як термінатор ходить.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтернат» автора Жадан Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „День другий“ на сторінці 33. Приємного читання.
TextBook