— У неї обручка на руці! — згадує Паша.
— Обручка? — сміється Аня. — Справді? У нас, у туристичній фірмі, з обручками не ходять, — сміється далі.
— Вона сама сказала, шо працює у вас, — ображено говорить Паша.
— Може, прибиральницею? — припускає Аня.
Але Паша розгублено мовчить, тож і вона замовкає, не сміється. Сидять, мовчать.
— Курити є? — питає вона зрештою.
— Не курю, — відповідає він.
— Я всі свої викурила, — незадоволено говорить Аня. -З цими двома. Без сигарет, суки, ходять.
— Де вони?
— Звідки я знаю? — відповідає Аня. — Втекли кудись.
— А ти шо лишилась?
— А куди я піду? Пересиджу до ранку, буду вибиратись. Шо в тебе з цією Вірою? — питає вона, подумавши.
— Нічого. Вчора познайомились.
— Сподобалась?
— Не розгледів, — зізнається Паша. — Просто переживаю за неї. Хочу знайти, коли це все закінчиться, -додає.
— А з чого ти взяв, що це все закінчиться? — питає вона.
— Ну, має ж воно колись закінчитись, — припускає Паша.
— Думаєш?
Паша не відповідає. Поганого говорити не хочеться, а хорошого нічого не спадає на гадку. Вона теж мовчить. Поправляє волосся, тепліше загортається в скатертину. Збоку виглядає так, ніби він прийшов провідати її до лікарняної палати. І ось вона сидить, бадьора, усміхнена, переконана, що йде на поправку, а він теж старанно бадьориться, хоча, на відміну від неї, знає точний діагноз.
— Ну а обручка? — знову питає Аня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інтернат» автора Жадан Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „День другий“ на сторінці 32. Приємного читання.
TextBook