Розділ «Русалки»

Дещо рідше локусами русалок населення Середнього Полісся вважає ліс, річку та кладовище.

У лісі русалки, іноді сміючись, гойдаються на гіллі (частотний варіант), ходять по бурелому чи просто по хащах. Часом же бачили, як «ціла талая´» русалок блукала понад річкою, а потім зайшла у воду. Зрідка стверджують, що русалки виходять із води й танцюють біля жита: «Русáлкі колісь люди бачилі. То вони в воді. Бачилі, шо вийдут з води да й танцуют коло жита».[1270] Іноді ж, навпаки, говорять, що вони з жита йдуть до річки: «З жита колись виходили, по берогах».[1271]

Найлогічнішим з огляду на походження русалок є варіант із кладовищем. Нерідко бачили, як «русалки бєгают на мóгилках».[1272] Також спостерігали, як вони гойдалися, переважуючись через хрест: «Ідем з церкви, заходим на клáдбіща. Як уже виходити із мóгілок, а воно тако: одна — на хрест, да тако переважуєця, в таком білом, да друга тако — переважуєця».[1273] Так само русалки гойдаються в пустках, переважуючись через бáлки: «А там сарай такий стояв. Там нихто ничо’ не робив. І мені увиділось — я, може, метров підісят була, — одна така женщина чи дівчина в бєлом на балках гойдаєця».[1274]

Можна почути свідчення, що русалки заходили в село й навіть у хату, а також що вони «ускрозь живуть»,[1275] «у воді вони бувают, в лєси, в житі, кругом».[1276]

Вважають, що русалки не можуть переходити через дорогу: «А вже вона на дорогу не пíде, вже вона через дорогу не перéйде, та росáлка. Їй не положено переходити через дорогу».[1277] Схожі уявлення про те, що вони не можуть перейти межу, побутують у Білорусі: «Черезъ межу ёны ни пиряскочуць, бо высоко, а ўдоль межи догоняць».[1278]

Нездоланною перепоною для русалок є річка: «А сусідки баба бачила, шо батько косив, а вона да неслá їсти. Якраз було кала річки, а вони там збиралиса і гуляли вельмо (дуже — В. Г.). Але то всі не бачитимуть гетаго, такеє. І як вони її побачили, так вони за єю стали бігти, а вона — там кладка була — і вона на ту кладку, і вони там пристановилиса. І каже [русалка до неї]: «О, щастє твоє, шо ти туда забігла».[1279]

Звідки русалки з’являються й куди зникають наприкінці Русального тижня, респонденти часто не можуть пояснити: «А хто ж його знає: чи вони виходять з землі, чи вони де з тієї сторони. А хто ж їх знає, де вони діваються: чи вона пушла, чи полетіла».[1280] Дехто вірить, що вони виходять із жита: «Із жита виходять, а потом назад ідуть у жито».[1281]

У випадках, якщо русалками вважають утоплеників, побутує версія про те, що «русалки з води виходили». Це уявлення навіть може бути мотивоване: «Помилася, чистенька, заходить вона в гості. Тільки з води [приходили]. Вони должні прийти чистії, передітиї».[1282]

Нерідко респонденти вказують на божествене втручання:

— «Ідуть, куди їм Бог указує дорогу».[1283]

— «То, може, з неба де їх Господь присилає. А потім звідки вони прийшли, туди йдуть».[1284]

— «Вони у раю, їх Господь посилає».[1285]

— «Так Бог посилає їх. То їм так Бог добре дає».[1286]

Водночас трапляється й найбільш логічно сподівана версія, що русалки виходять із кладовища й туди ж потім ідуть:

— «Так пояснювали нам нашиї старики, шо то віходили русалки з могілок. Просто віходили, як то кажуть, із тогó світу. А по якій статті, ми геть вам не поя´снимо сьогó».[1287]

— «Кажуть, росалочки в суботу ж, на поміналну, вже одслужили і, каже, росалочки розбігаюцця вже та’к би в той день. По жітах… таке вже та’к би по жітах. Ну, тиждень же ж вже віходить, шо вже вони тиждень, тиї росалочки. А тоді назад вже йдуть… Чи на нібіса, чи куди… Бог їх знає, де вони… Ну, чи на моглиці. То ж говорать таке. То ж ніхто не бачив, ну але ж в опісанії все ж воно є».[1288]

Одну з найбільш колоритних бувальщин про те, як русалки наприкінці Русального тижня поверталися на кладовище, зафіксовано на Камінь-Каширщині: «Вот те було… Дядько їде, дивиться: ох, Боже!.. — кладбище сє´є… — таких. А вони такими… і убрáниє, в венках, і в вéлянах, тілько багато, аж сє´є. А я, каже, застав. Вже вони всі собралися, Русалний той тиждень кончається… Ото мій рідний дядько розказував, як він бачив. І, каже, гет мóгилки засє´ялися, вони всі пришли до кладбища. Ох, я, ка’, стою, а в менé дибом волосся стає, шо ж то такоє того?.. Я, ка’, трохи туди та’ як то пудийшов-пудийшов, назад здався, а вони, каже, всі за ’дним, та’, як то мурахó — тонь… тонь… — і гет пуд землю, пуд землю, і пушли, і пушли… Но, каже, таке всі красіве вирéдяне (виряджене — В. Г.), а мóгилки ’дразу засє´яли всі. Да, всі красіве… хто — вéлян, о, дівчата замуж не вийшли, і хлопци з квітками. Ето хто нежонатий вмирає… бо ж причіпляют квітку, дівчина— веляна, і каже — геть такі в велянови, і з квітами, і того… а вже старейкіх — як наредіш, так усі… О, каже, тако, та’, як тунель, ’дна за ’дним — ж-жик, ж-жик, і пашлі, і пашлі, і пашлі… Він бачив… скільки то років, ну, нам розказував, буде двадцять років, як він розказував. Ну, на кладбіщі, каля кладбіща [бачив] русалки, як уже [вони] прийшли [на кладовище], вже вони походили [той тиждень по землі]. Він їх бачив. Як уходили у кладбіще, о. Тих русалок. [То вони] з покойнікув. О, — молодий, і старий, — і всі виходять, бо на Трійцю робиш службу, то ж поминаєш їх, то ж нихто на кладбище не йде, бо їх там никого нимає, вони всі пошли по житах. В нас було — йшов чоловік, та й шось запознився, ішов… А жита по сій стороні сіяни… Геть — дівчина в лєнтах, і вона так по житові… То як він бачив, він ’дразу посивíв, так злякався. А вона так іде, так лєнти розкладаються, а жито їй так і сіяє. Вони, русалки, добри всі тиї люди, шо йдут. Ведьмарó, вéшалники, знахорí туди не йдут. Тиї ні, тих не приймає Бог. Вони ні».[1289]

Часом з’яви русалок, як переважно вважають, є весь Русальний тиждень — від Трійці до «Розирг»:

— «Це тільки тиждень вони ходили, а куда дівались — невідомо».[1290]

— «То толькі Тройца — столькі їм жіть, а далі вони тіряють силу. То їм Бог так дав. Розигри — це вроді як розходяца русáлкі».[1291]