Розділ «Русалки»

Трапляється традиція роздавати на кладовищі «запростибіг» за померлі душі: «В понедєлок уже проводім русалок. На кладзьбіща ходілі, венкі плелі колісь дома, я знаю. Ну, цвєти несем. І несем таке… Печення, канхвети, — то роздаєм ще на кладьбіщах. Як проводить уже русалок у понедєлок. Як уже тиждень одбув сьой — уже в понедєлок — Проводá в нас щитаюцця. І роздавалі — то ж дєткі бєгалі. Дєткам. Ну, і взрослим. То Проводи — то проводзім мертвих душ уже. То вони на землє ходзілі, а то вже — тих, хто заслужив… Я ше знаю, колісь іще, мо’, я мала була, то ця, Олю… Бýлоччина Леся, на мóгилках у нас, на кладьбіщах — воділа хоровод между могіламі і сповалі вони. То шо вони там сповалі — то ти мене сьо’дні питай… Да, на Проводи».[1309]

Згадують також і про поминальну трапезу безпосередньо на Проводи русалок чи вже після них удома:

— «Це в нас колись Тройцу то проводилі. На кладьбіще ішлі. Старіє йдут до ’бєда. Там, несут зелень, траву ту, наче називаєцця шовкова, м’яту, — ну, разне. Вони до ’бєда тамечка гуляють. Потом розстілають на всьо кладьбіще тиє… скатєрки, і всє, ’обшем, обєдают. Повбєдали, розойшлиса, а, напримєр, я тоди ще молода була, — а мі, молодь, до вечора на роботі, а увечері вже, перед корóвамі, як ідут з паші, мі йдéмо із цвєтамі, з усєма тоже. Мі вже там не ємо — квє´ткі положімо: й м’яту, й траву — усяке зєллє. Положімо і йдéмо з пєснямі аж додому. Туда ми ішли, не спєвали. А студава вже йшли, спєвали. Ну, тіє ж спєвали… усякіє».[1310]

— «Після Трійці, у понеділок, через тиждень, Розирги справляли. Пили гарелку, танці справляли»[1311]

— «А тоди вже дома — старіє з роботи приходят да вже устроюют проводó такіє вже гарніє. І гарєлку п’ют, і…»[1312]

Під час повернення з кладовища хлопці, вочевидь, щоб викликати дощі, намагалися пообливати дівчат водою:

— «А патом уже, як назад бєжиш, дак па’блівають і вадою — усього бувало. Ну, хлопці ж уже. Хто з кладьбіщ ідє».[1313]

— «Патом уже, як назад бєжиш, дак па’блівають і вадою усього бувало. Ну, хлопці ж уже. Хто з кладьбіщ ідє. І спєвають же ж. Це ж туди праводять, дак спєвають, і назад уже втєкають уже, хто кудою».[1314]

— «Хлопци обливалі, а ми маліє булі — до нас поймуть (спіймають — В. Г.), шо водою? Мо’, на кого й лінýть де хто води».[1315]

Є свідчення, що й самі Проводи русалок були спрямовані на викликання дощу:

— «Русáлки праводять через нєдєлю, послє аж Тройци, тади вже Троєшний тиждень кончаєцца вже ж, і тади вже вікідалі… В панедєлок, да. Я знаю, шо тади вже, паслєдній тиждєнь, дак проводілі, да збіраліся, да русалкі, хаділі да над рєчкаю, як дащу нє було, дак спєвалі пєсні, дак дощ пуйдє тади вже ж… В нас же рєчка була, в нас же це ж… йшла од Прип’яці в нас, з Чорнобиля, рєчка така… Дак там спєвалі. Як дащу нєма, дак хаділі, збіралісь усє чіста маладіци, і всі, — там спєвалі на том… Ну, песні спєвалі: «Провєду русалачку аж на бор, / а сама вернус в татков двор». Вже ж русалачку…»[1316]

— «Після Трійці проводять русалок у понеділок. В понеділок повинен пройти дощ. О. Носили на кладовище… плели вінки, о, і носили на кладовище. І вішали на хрести. Вінки із польових квітів плели дівчата. І просили, шоб… якшо не було дощу, просили, шоб пішов дощ. Зверталися до Бога. Ну, як який рік. Коли був дощ, а коли не було».[1317]

Подекуди, заквітчавши могили, люди чимдуж утікали додому, «щоб русалки не пойняли» (не зловили): «Русáлкі колісь, я мала була, до бєгалі, проводілі на мóгилки. Як ідуть уже на мóгилки — Господі! — гармошка грає, хлопци, дє´вкі йдуть, венков несут, сповають… Да до мóгилок, вєнкі вєшають на те… покóдалі тиє венкі, а студова — до хто як летіть. Тиє старшиє, до ше такіх, як ми, настрáшать, да хто знає кудою бежиш. Бежать бегóм, хто кого віпередить, шоб русалка не пойнялá. Бо, я знаю, мі маліє були, дак побежимо туди, на мóгилки, да вони вже бежуть, а ми стараємос попéред, шоб русалкі не пойнялó. Повєсім хутченько на могилку, на чию вже там, да й утекалі. Я вже знала, де дєд із бабою, дак я туди все носила. Вєночкі з волошок. З волошок або тіє… подуванчики… і такіє веночки носілі. На Тройцу Проводó. Ото тиждень Тройци прóйде, а тоди на Проводó вже в понеделок».[1318]

Органічною складовою Проводів русалок були русальні пісні. Зазвичай співали пісню «Проведу русалочки» у різних варіаціях: «Проведу я русалочку» — це як кругóм три рáзи обходили кладьбіща. Кругóм. А уже це ми проспевали три рáзи, а потому ідемо додому споваєм, з песнямі. І по компаніям гуляєм. Вже вечером.

Проведу свою русалочку у зелений бор, в зелений бор,

А сама, молодесенька, пойду в татков двор, в татков двор.

Нате ж вам, русалочки, по м’ятє, по м’ятє,

Да не сніцца мені, молодесенькой, у хатє, й у хатє.

Нате ж вам, русалочкі, по вєнку, по вєнку,

Да не сніцца мені щоранку, щоранку.