Розділ четвертий У гості до некроманта

— …по-твоєму, щось змінять?

— Не знаю, — зізналась я. — Замок все-таки укріплений… Нехай у чистому полі Сарану ніхто не побивав — стін на її шляху поки не зустрічалося?

— Ти доїла? — діловито запитав Максиміліан.

— Так, — я подивилася на порожню тарілку, забруднену варенням. — А що?

— Ти маєш побачити цю Сарану. Вони йдуть ночами, вдень спочивають… Зараз вони знялися з місця. Перший перехід із тих трьох, які їм лишилися до міста.

Я повернула свій посох навершям на захід.

Звідтіля налітала, мов гарячий вітер, навіть не небезпека — смерть.