Розділ «Глава 16 Катастрофа»

Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]

Катастрофа

Санкт-Петербург, 15 вересня 1764 року.

Смертний вирок Сенату колишньому підпоручикові Смоленського піхотного полку Василю Мировичу був винесений, государиня імператриця цілком справедливе рішення суду затвердила. Однак монархам властиво час від часу милувати навіть найгірших негідників! До того ж Мирович діяв настільки безладно, що Катерина Олексіївна дала всій цій справі жартівливу назву: «Шліссельбурзька безглузда»…

Як же можна не помилувати невдаху-бунтаря, замінивши смерть на пласі вічним сибірським засланням?! От нехай і котиться туди, де народився – у Тобольськ!

Втім, не все так просто… Тож замість того, щоб щодуху скакати до місця страти – у Петропавлівську фортецю, вістовий уже цілих півгодини стояв струнко в кабінеті імператриці й вислуховував її докладні наставляння, вимовлені монотонно, рівним крижаним голосом:

– Коли ж запитають тебе, де грамота з викладенням всемилостивійшого рішення Її Імператорської Величності щодо того, щоб дарувати життя мерзенному злочинцеві Василю Мировичу, тобі слід віддати цю грамоту особисто в руки розпорядникові страти. Грамоту потрібно подавати правою рукою, попередньо ступивши три кроки, причому неодмінно з лівої ноги. Тож перш ніж викладати свої вимоги щодо зупинки страти, перевір, за скільки приблизно кроків від розпорядника ти зупинився, щоб не зробити ні надто багато кроків, ні надто мало, а три, рівно три! І не забудь: обов'язково з лівої ноги…

– Ваша Імператорська Величність, дозвольте слово мовити! – зрештою не втерпів вістовий.

– Так… Слухаю тебе, – милостиво кивнула государиня.

– Ваша Імператорська Величність, якщо я затримаюся ще хоча б на хвилинку, то боюся не встигнути до місця страти!

– Хіба?..

Государиня помовчала якийсь час, немовби оцінюючи почуте, потім запитала:

– Отже, ти вважаєш за можливе зупинити страту Василя Мировича, як тобі заманеться, а не за всією формою?

– У жодному разі, Ваша Імператорська Величність! – злякався вістовий. – Однак я хочу встигнути до того, як…

– А я хочу, щоб ти виконав усе не просто так, а з дотриманням усіх пристойностей.

– Але Ваша Імператорська Величність!.. – зойкнув схвильований вістовий.

– Нічого, солдатику, нічого. Не хвилюйся, встигнеш. У крайньому разі, поквапишся, – посміхнулась імператриця і продовжувала наставляти гінця. Минуло ще не менш ніж півгодини, доки вона закінчила читати нотації та до того ж змусила вістового двічі повторити почуте, щоб перевірити його тямущість.

– Ну от, тепер усе добре, просто чудово, – вимовила нарешті Катерина Олексіївна, цілком задоволена почутим. – Що ж, солдатику, виконай свій обов'язок, поквапся їхати в Петропавлівську фортецю, я тебе більше не затримую.

Двічі повторювати наказ не довелося: вістовий хутко побіг до виходу. Загадково посміхнувшись, государиня подзвонила в золотий дзвіночок і наказала привести графа Розумовського, який уже третю годину очікував виклику в приймальні.

– Який я щасливий бачити вас, мила Като… – з порога почав граф, однак різко махнувши на нього складеним віялом, імператриця мовила досить суворо:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 16 Катастрофа“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи