TextBook – А все буде якомога краще! – стомлено мовила Катерина Олексіївна. – Гетьманство малоросійське я ліквідую…
– Матінко-государине!.. Ваша Імператорська Величність!..
На Розумовського шкода було дивитися, тож імператриця відвернулася, перш ніж продовжити:
– Так-так, ліквідую. Єлизавета Петрівна його милостиво відновила, однак з роками варто визнати це рішення помилковим. І насамперед – щодо нещасного народу малоросійського, що не одержав від гетьманства нічого, окрім руїни та збитків. А також щодо малоросійських землевласників, які зазнають числених принижень від козацької старшини і твоїх висуванців. Теплов і про це написав, а мої люди підтвердили все ним повідомлене. Мало того – надали безліч інших фактів у тім же дусі. Тож годі! Побавився ти гетьманством, Кириле Григоровичу – ну, то й годі…
– Государине-матінко!
– Прошу?..
– Государине, вияви народу нашому милість: залиш нам традиційну форму керування державою. Покійна імператриця теж кривдила нас, відібравши індукти з евектами[13]…
– Кривдила – он як?!
– Так-так, кривдила!
– А чи не ти, Кириле Григоровичу, разом із братиком своїм Олексієм Григоровичем з радощів від такої «образи» подарував покійній імператриці французький дорожній екіпаж найдорожчої роботи?!
– То це ж спочатку було, доки ми не розібралися, що й до чого зі скасуванням мит…
Втім, було очевидно, що при цьому зауваженні Розумовський розгубився, з приводу чого государиня зазначила з прихованим глузуванням:
– До чого ж цікава ти людина, Кириле Григоровичу: то тобі безмитна торгівля в радість, то в сум!
– Та Бог із цими митами, Ваша Імператорська Величність! Я про те кажу, що індукти з евектами покійна государиня скасовувала, але гетьманство ж не чіпала…
– І до чого це призвело в підсумку? Відповідай-но, люб'язний!
– Тоді от що я скажу, Ваша Імператорська Величність…
Голос Розумовського набув несподіваної твердості, тож імператриця з неприхованим здивуванням глянула на графа.
– От що я скажу, государине: якщо бажаєш відібрати в мене гетьманство, відбирай заразом й Академію наук! Усе відбирай – тому що все твоє! Мені ж дозволь відійти на спочинок у маєтку своєму. От…
Ліва брова Катерини Олексіївни поповзла було вгору, та в наступну мить вона опанувала себе й прошипіла крізь зуби:
– Ти мені це облиш, Кириле Григоровичу…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пустоцвіт [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 16 Катастрофа“ на сторінці 5. Приємного читання.