TextBook Село мерло від голоду, а ви мали хоч трохи свого молочка. Ти, Міловице, пам’ятаєш, цілувала свою корову у м’які вологі губи і говорила з нею, як із матір’ю? Як добре, що у вас була корова!
А корова була добра. На поганеньких харчах давала молоко пополам із сметаною, і гріх було жалітися.
Твої діти, Міловице, Макар із Ганею, чухали корову за лоба.
«Буде весна, пожену нашу корову пасти!» – хвалився Макар батькові.
«Поженеш, сину, чом не погнати? – казав Ілько. – Тобі вже п’ять років, якраз пастух!»
«А я, я?» – і собі жебоніла Ганя.
«А ти ще дуже мала! – махав на неї пальцем Макар. – Хіба до воріт будеш вигонити!»
І ти, Міловице, дуже тішилася з тих балачок.
Бо за порогом вашої хати був страшний суд!
Вихудлі, наче тіні, голодні люди бродили скрізь вулицями.
«Не йдіть за ворота, щоб вас злий дядько не вкрав та не з’їв часом», – застерігала ти дітей своїх, Міловице.
«А що, він уже когось з’їв?» – перепитував Макар.
«У нашому селі ще не з’їв, а от у сусіднім…»
І пригадувала ти, Міловице, з острахом, як ішла якось через колгоспне поле, а край дороги лежала дохла роздута коняка із шматком паперу у вишкіреній морді. А ти, Міловице, читати так і не навчилася, але здогадувалася, що там могло бути написано, бо чула про таке від людей: «Тато в созі, мама в созі, голі діти при дорозі. А хто мне так цінує, нехай в сраку й поцілує».
За такі папери людей відправляли до Сибіру.
І ти, Міловице, пошепки увечері розповідала про побачене Ількові.
«Не кажи нікому», – просив тебе Ілько.
Вже як ішла ти другого дня тим самим місцем, то бачила, що коняки не було – голодні люди забрали. І здогадувалася ти, Міловице, куди: замучені голодом люди забирали падло на харчі.
Боялися ви за свою корову, Міловице, тому що ночами попід хати людські шастали банди злодіїв. Шепталися навіть, що то були люди з вашого села. Але боялися назвати голосно, хто це був, бо не було ніякого від злодіїв захисту.
Грабували у той важкий час село злодії, грабувала й влада…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Необдумана Міловиця» автора Луценко З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3 І чого ж це твоя хустка та така дуже стара стала, необдумана Міловице?“ на сторінці 10. Приємного читання.