Розділ «Тінь»

— Коли знайду, розповім. — Дмитрик не мав жодних сумнівів в успіху, і я укотре йому позаздрив. — Сам будеш видзвонювати прізвище по довіднику?

— Це найшвидше, бо наразі іншого виходу не бачу.

— Тоді збираємо газети — і вперед.

Як я й підозрював, Дмитро впорався зі своїм завданням швидше за мене. Підключив до проблеми редактора, а той в свою чергу знайомого психіатра — того самого, який зробив мені липовий діагноз, — а він швидко промоніторив всі психіатричні клініки країни, в одній з яких і знайшлася Хмельова. У сусідньому місті. Ми захопили доктора і попрямували туди. Двадцять років в психлікарні — це наводило на деякі роздуми, на жаль, не дуже обнадійливі. Але все виявилося не так погано, як ми чекали. Анастасія Хмельова, як нам сказали, коли ми приїхали до лікарні, була пацієнткою і водночас працювала медсестрою. Людину, що має серйозні відхилення в психіці, навряд чи б поставили на цю посаду. Хмельова ж, як нам пояснили, навіть не лікувалася в стаціонарі, а всього лише стояла на обліку — отже, у нас з’явився реальний шанс вияснити щось про Лінду, тільки б жінка не вперлася і нас не послала. Адміністрація клініки легко пішла нам назустріч, влаштувавши побачення в одній з порожніх кімнат лікарні.

— Про що ви хочете зі мною поговорити? — запитала повна жінка років п’ятдесяти п’яти. — Мені сказали, що ви журналісти, але я не розумію, чим могла вас так зацікавити.

Ми представилися й повідомили, яку газету представляємо. Очі жінки відразу посмутніли, хоча вона сказала, що не чула про таку газету.

— Ви, напевно, здогадуєтеся, про що ми хотіли б поговорити? — почав Дмитро.

— Ні, не здогадуюся, — відповіла вона і на мить опустила очі.

— Взагалі-то ми намагаємося добути інформацію про одну пацієнтку психіатричної лікарні, в якій ви працювали двадцять два роки тому. Її звуть Лінда Тимофіївна Товстун. Вам недобре? — спохопився Дмитро, бо жінка з болем прикрила очі, і куточки її губ поповзли вниз.

Потім вона встала і поволі пішла до виходу. Дмитро зірвався з стільця, але тільки й міг, що розгублено провести її поглядом. Ми з Дмитром заговорили разом:

— Ми всього лише хочемо з’ясувати, хто вона і як опинилася в тій лікарні, — сказав мій товариш.

— Пожежа трапилася через неї, адже так? — запитав я, помічаючи краєм ока, як наш доктор докірливо подивився на мене. Але, здається, саме моє питання привернуло її увагу, і жінка, так і не дійшовши до дверей, зупинилася, трохи повернувши голову в мою сторону. Я поспішив закріпити успіх і додав: — Хтось з лікарів хотів позбутися Лінди Товстун, адже так? І ви знаєте, хто це був і чому це зробив.

Після довгої паузи Анастасія, так і не обернувшись до нас, мовила:

— Я не хочу говорити на цю тему. Це було давно, і хай залишається у минулому. Вибачте, що нічим не змогла вам допомогти.

І знову попрямувала до дверей. Уже коли вона узялася за ручку, я взяв і добив її останнім аргументом, справедливо вважаючи, що гірше вже не буде.

— Лінда зараз проходить лікування в іншій клініці.

Анастасія зачинила двері й, обернувшись до мене, подивилася просто в очі. Ось тепер я вірив, що вона не зовсім нормальна — такий погляд міг належати тільки людині з травмованою психікою. А потім вона посміхнулася, погляд потеплів, але, як і раніше, залишався трохи божевільним.

— Хочете розіграти стару хвору жінку, спробувати залякати її, щоб вона розбалакалася і наговорила усілякої божевільної нісенітниці, а потім напишете чергову цікаву історію, в якій буде лише дрібка правди. Про схибнуту стару. І хай всім буде страшно. Не знаю, що вам вдалося дізнатися про ту пацієнтку, і що ви хочете витягнути з мене, але Лінда давно мертва, і хай там і залишається. Від цього всім буде тільки краще, повірте мені. Але говорити на цю тему я не буду.

— Вони кажуть правду, — уперше за весь час озвався доктор Кийко. — Я — лікар, як вам відомо, і вас не одурюватиму. Товстун на даний момент знаходиться в приватній психіатричній клініці поблизу села Лазеньки.

— Лінда померла, я сама була свідком, — вимовила Анастасія. Очі її знову стали переляканими, й посміхатися вона перестала. — Вас просто купили, і тепер ви брешете.