Розділ «Тінь»

— Знайшов.

— Користуйтеся ними розумно. Бачите, що зі мною трапилось. Усе це далеко не іграшки.

— Повірте, ми ставимося до цього дуже серйозно. Добре, я ще зайду до вас, якщо не заперечуєте.

— Тримайте мене в курсі того, що відбувається. Якщо я швидко поправлюся, то допоможу чим зможу. З колегами, наприклад, поговорю, мене вони послухають.

— Домовилися, — пообіцяв Дмитро. — До зустрічі.

— Як вас звати? — спохватився доктор, коли Дмитро уже повернувся, щоб іти.

— Дмитро. Дмитро Соболєв.

Коли він вертався й проходив повз прийомну, жінка зиркнула в його сторону незадоволеним поглядом. Запам’ятала, зараза. Дмитрик швиденько минув її й попрямував до машини. Сівши в неї, набрав мобільний Ігоря.

— Привіт. Як у тебе справи? — запитав він, почувши привітання з іншого кінця.

— Нормально, — відповів Ігор. Голос у нього був втомлений. — Поговорив з доктором?

— А як же, — похвалився Дмитрик. — Але результат не дуже оптимістичний. Торін мало що зміг прояснити. Сказав, що того вечора на нього найшло щось таке, але чому пішов до цього Валерія, виразно пояснити не може, а потім вампір на нього напав. Результат ти знаєш.

— Як він його описує?

— Як вампіра, — невесело посміхнувся Дмитро. — Довгі зуби й усе таке.

— Ясно, — тихо видихнув Ігор у трубку.

— Щось трапилося? — насторожився Дмитро. — Ти часом не поліз до вампіра в камеру?

— Ні.

— Дивися в мене. Так, плани на сьогоднішню ніч. Якщо ти не проти, то давай до вампіра заглянемо сьогодні. Усе організувати прийдеться тобі, тож за тобою останнє слово. Вирішуй.

Абонент довго не відповідав, так що Дмитро ледве не вирішив, що зв’язок обірвався, й мигцем глянув на екран мобільного, щоб розвіяти сумніви. Потім Ігор, нарешті, заговорив:

— Сьогодні, то й сьогодні. Я все обміркую й тоді повідомлю, як тебе провести. Думаю, це не буде великою проблемою. У тебе більше немає новин?

— Немає. Ти там тримайся, Ігорю. Незабаром усе розплутаємо, і ти напишеш найгучнішу статтю за останні п’ять років.