Розділ «ЧАСТИНА III»

— А він?

— Він... Він іще погано знає, що йому потрібно.

— От бачиш, — мовив пан Річардсон, закурюючи.

— Тато, не дими, будь ласка, в їдальні.

— Мені треба заспокоїтися, доню. Ти просто мене приголомшила, чесне слово.

— Ну добре, кури. — Вона нервово смикнула головою, подивилася в сторону. — Головне, що він без мене теж не може.

— Ти в цьому впевнена?

— Так. Він так поспішає до мене з роботи. І взагалі...

— А його минуле?

— Він забуде про нього, як про страшний сон.

— Страшні сни не забуваються.

— Ну, тату. Ну, що ти хочеш доказати?

— Я хочу, щоб ти була щаслива.

— Я теж цього хочу. Я буду щаслива тільки з ним.

Вона відійшла від вікна, пройшла в кут, до дивана, і сіла.

— Я сказала йому про заміжжя.

— Першою?

— Так. А що тут такого?

— Заведено, знаєш...

— Що заведено? Адже він інший, тату. І все у нас по-іншому, по-особливому.