Розділ «ЧАСТИНА III»

Начебто вона могла би писати ці листи, бігати на побачення, плакати і ковтати млинці, якщо би ти не захотів її. Якщо б ти не захотів.

Начебто не ти подарував їй життя — все.

Мій тато? — Добрий, але смішний. Ще.

Начебто вона якась Алла, а не твоє бажання.

НАТАЛІ (III)

— Але ти ж розумієш, що такі справи не робляться швидко.

Сказавши це, пан Річардсон відклав ложку і подивився на дочку.

— Тато, я не можу без нього. Він же тобі подобається.

— Так, але я не думав... Нам не вистачало мужчин для управлінської роботи. Тому ми...

— А мені не вистачає чоловіка.

Вона нервово кусала губи, упершись руками в підвіконня за спиною.

— Ти так хочеш заміж?

— Так, тату. Я думала... Я думала, ти сам про все здогадуєшся. Невже ти нічого не бачиш?

— Я бачив, що ви подружилися, але я... — Пан Річардсон знизав плечима. — Я не думав, що з цього... А як же...

— Я його більше не люблю, — вона не дала йому договорити. — Тато, Габр...

— Що?

— Він... Ми з ним...

— Ти хочеш сказати...

— Так.

— Але...