– Дівчинка-квітка! – Улянида розтягла широкий рот в усмішці.
– Яка там я дівчинка! – розсміялася Варя.
– Не ти, а у тебе.
– Що у мене?… У мене… буде дівчинка? – Варя подивилася на Уляниду широко відкритими очима.
– Дівчинка-квітка! – повторила жінка.
– Як ти?… – здивовано спитала Варя. – Як ти все знаєш?
– Дивлюся у душу, – відповіла Улянида.
– У чию?
– У свою душу. Питаюся у неї, вона відповідає.
– Чому ж моя мовчить? Вона може відчувати лише біль. Якби ж ти знала, Улянидко, як вона у мене болить! Коли побачу Андрія, то здається, не витримає душа, розірветься на шматки.
– Витримає. Вона у тебе чиста і сильна.
– Але ж так болить!
– Біль мине.
– Коли? – Варя з надією заглянула жінці в очі.
– Колись.
– От завжди ти так! Я тебе питаю, а ти не хочеш відповідати!
– Я тобі сказала: біль мине. Твоя душа не буде боліти за Андрієм.
– Справді?! Але чому?!
– Звідки я знаю? – стенула плечима Улянида.
Варя помовчала, намагаючись зрозуміти зміст почутого.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розколоте небо» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Павутина“ на сторінці 34. Приємного читання.