Розділ «Частина третя Павутина»

– Ні, не потрібна вона мені, – задумливо мовила дівчина. – Щасливою від того людина не стане, бо природа тієї сили нечиста.

– І як же ми станемо щасливими? – він сказав «ми», і Варю обдало жаром.

– А сьогодні Щастя по землі ходить…

Ходило Щастя, та пройшло повз них тієї чарівної ночі. Все гарне залишилося в минулому, полишивши їй мрії.

Варя ще довго не могла заснути, а коли поринула в обійми сну, їй знову наснився Андрій. Він був такий близький, рідний та бажаний, аж Варя уві сні скрикнула, покликавши його на ім’я. Прокинулася. Надворі глуха ніч. Варя подумала, що її мрії мають сни…

Розділ 21

Ох і лютував Іван Михайлович, дізнавшись, що Павло Серафимович та його донька Ольга розділили свої наділи за час його відсутності. Дісталося на горіхи і Ступаку, і Жаб’яку.

– Я ж за законом, – виправдовувався Максим Гнатович. – Я нічого не порушував.

– Не можна було відмовити, якщо люди звернулися із заявою, – дурнувато глипав очима Семен Семенович, згадуючи надійно схованого під стріхою своєї хати царського червонця. – Ми зробили все законно, згідно з усіма інструкціями оформили документи…

– Чорти б вас узяли! – перебив його розчервонілий Лупіков. – І вони теж бач які кмітливі! Рознюхали десь, що можна розділити землі, щоб не віддавати колгоспу. Ще б трішки – і їхні поля стали б колгоспними, а це велике діло. Куди ви поспішали?

– Так ми ж… – чоловіки перезирнулися, – ми все зробили правильно.

– «Правильно»! «Правильно»! – перекривляв їх Іван Михайлович. – А я й не кажу, що неправильно, мені шкода лише землі, яку втратили. До речі, ви робили подвірний обхід? Чи на печі дупи свої відігрівали?

– Аякже! – Ступак підхопився з місця. – Два рази особисто обійшов все село.

– І які результати?

– Не бажають писати заяви, – зітхнув чоловік. – Умовляв, вів роз’яснювальну роботу, навіть погрожував, як ви нас навчали, але люди вперті як барани.

– Навідріз відмовляються?

– Так! Бояться колгоспу як чорт ладану.

– А я дві заяви прийняв, – сказав Максим Гнатович. – Одну з Надгорівки, іншу – з Миколаївки.

– Слабенько, – зауважив чекіст. – Я розраховував на більшу кількість. Мені здається, що ми занадто сюсюкаємося з куркулями. Потрібно їх притиснути так, щоб аж пищали! До речі, – Лупіков звернувся до Щербака, – хто з них на сьогодні має найбільше землі?

– Зараз скажу, – Кузьма Петрович дістав зі стола теку з паперами. Досі він не втручався в розмову, давши змогу Лупікову випустити пар. Він погортав аркуші. – Ось. Чорножуков Павло має вісім гектарів. Його брат Федір – також вісім. Зважаючи на те, що у Павла родина складається з трьох чоловік, виходить на душу приблизно по два з лишком гектари. У Федора лише дружина, дітей вони не мають.