Розділ «Частина третя Павутина»

Василь невдоволено поглянув у бік Варі.

– Де ти лазиш? – буркнув він.

– Я не лажу, а ходжу, – спокійно відповіла вона. – З батьком розмовляла. Їсти хочеш?

– А ти як гадаєш? – мовив він, умощуючись за стіл.

Варя дістала з печі чавунок із вареною картоплею. Добре, що вчасно підкидала у піч дрова – страва була гарячою. Почала накладати картоплю у полумисок. Вся хата наповнилася картопляним запахом. Для смаку Варя додала до картоплі смаженої цибулі. Дівчина нахилилася, потягла носом повітря й одразу ж побігла надвір. Її знудило, аж усі нутрощі вивернуло. Коли відпустило, Варя витерла губи снігом, зайшла до хати. Вона принесла до столу полумисок на витягнутих руках, поставила перед чоловіком, а сама сіла віддалік.

– Що з тобою? – запитав він.

– Нічого.

– Тебе вже не вперше нудить.

– Я… я вагітна, – сказала вона, й одразу на щоках спалахнув рум’янець.

Василь підбіг до неї, обняв за плечі, поцілував у шию.

– У мене буде син?! – радісно скрикнув він.

– У мене буде дівчинка, – тихо, навіть сумно мовила Варя.

– Ні, таки син!

– Дівчинка-квіточка, – повторила вона нещодавно почуті слова.

– Звідки ти можеш знати, хлопчик чи дівчинка?

– Знаю. Улянида сказала.

– Ти знову з нею спілкувалася?! – невдоволено сказав чоловік.

– Так. А що?

– Те, що вона несповна розуму! Ніхто з нею не товаришує, одна ти. Чи мало молодиць, з якими можна нормально і побалакати, і…

– Мені з нею цікаво, – зізналася Варя. – Справді, вона трохи дивна, але розумна.