– А у тебе був чоловік? – пошепки спитала Варя. – Ти ж розумієш, про що я?
– Не твоє діло.
– Ну добре! Не сердься на мене! – Варя обняла жінку, поклала їй голову на плече. – Краще зізнайся: ти знаєш, що з тобою буде? Колись.
– Не все.
– Коханий у тебе буде?
– Так. Кохання чуже.
– Не розумію. Хіба буває любов чужою?
– Так.
– А діти у тебе будуть?
– Хлопчик.
– Справді?! Ой як добре! Тоді я буду хрещеною матір’ю. Візьмеш мене?
– Скоро не буде кому хрестити дітей.
– Чому?
– А я звідки знаю? І своя плоть буде найсмачнішою, – монотонно проказала Улянида і почала розхитуватися вперед-назад.
– Та ну тебе! – Варя жартома ляснула її по спині. Жінка завмерла. – Знову починаєш плести казна-що! Ти вже вдруге торочиш мені про плоть. Якась дурня і все!
Варя ще трохи посиділа з Улянидою, погомоніла й пішла додому. Біля верби вона знову побачила Андрія. Це вже занадто! Його може помітити Василь, і тоді сварки та докорів не уникнути. Варя рішуче підійшла до юнака. Андрій дуже змінився. Змарнів, посірів, в очах застиг смуток.
– Варю! – видихнув він.
– Навіщо ти це робиш? – запитала замість вітання. – Навіщо сюди приходиш?
– Я ходжу до дядька Кості.
– Чому?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розколоте небо» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Павутина“ на сторінці 35. Приємного читання.