TextBook – Як вона зараз?
– Не знаю, – стенула плечима. – Після того ми ще не бачилися. Я все думаю, як таке міг вчинити її сусід? Живуть на одній вулиці, він же добре знає, як Одарці тяжко без чоловіка. Нічого його не спинило. А знаєш, що йому спересердя крикнула вдова? «Якщо тебе, комуняко, повісять на гілляці, то я прийду і плюну на тебе!» – ось так!
– Так і сказала? Не побоялася?
– Що боятися людині, яку обібрали до нитки? Їй втрачати нема чого.
– От біда! – зітхнула Варя.
– Є ще одна цікава новина! – схаменулася Ольга. – Розкажу – не повіриш! Я б теж не повірила, але все бачила на власні очі.
– І що ж то за дивина?
– Справжня дивина! Ходила на роботу разом з Улянидою і нічого такого за нею не помічала. Вона дивакувата, мовчазна, ні з ким не розмовляє, що загадають, те зробить. А вчора не вийшла вона на роботу. Голова сам пішов до неї, стукав, добивався – не відчинила, тож я після роботи вирішила зайти до неї. Мало що могло трапитися? Живе відлюдькувато, самотньо, занедужає – нема кому і води внести.
– Що з нею?!
– Слухай далі! Заходжу, двері не замкнуті, мені аж лячно стало.
– Тобі – і лячно? – усміхнулася Варя. – Мені здається, що ти самого чорта не злякаєшся!
– Не перебивай! – невдоволено сказала сестра і продовжила: – Заходжу до хати, а там натоплено, прибрано і чути, як Улянида тихенько наспівує пісеньку.
– Улянида співає?! – здивувалася Варя.
– Уявляєш собі таку картину: сидить Улянида, тримає на руках сповите немовля і мурчить собі під ніс пісеньку?!
Варя від почутого випустила з рук чавунок, добре, що він був не з окропом.
– Улянида з дитиною?! – здивуванню Варі не було меж. – Це неможливо!
– Усе можливо!
– Може, то не її дитина?
– Її. Сама бачила, як вона годувала хлопчика груддю.
– Оце так новина! – сплеснула долонями Варя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розколоте небо» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина сьома Небо одне на всіх“ на сторінці 4. Приємного читання.