Розділ «VІ. Хот»

— Ах-х-х-х ти!.. С-с-сволото…

І, навіть не пробуючи зрушити з місця, навідліг махнув своїм лазерним мечем, на лілові іскри трощачи опуклий корпус Р2Д2.

— Фью-ю-ю-у-у…

— Ер два-а-а-а!..

- Ігорю, не пручайся, не пручайся!..

— Соню, тягни, тягни його! Я шлюз зачиняю…

Темно-бузкові іскри згасали. Повільно, але остаточно. Перетворюючись на задушний димок, що потроху розсмоктувався в замкненому просторі Зорі Смерті. Неоковирний кавалок потріскуючого металу — все, що залишилось від смішного робота — повільно остигав на долівці, обпеченій променевим клинком лазерної зброї. Електратор вже стояв на ногах і з крижаним мовчанням спостерігав за тим, як „Софія” зачиняє свій вхідний люк.

— С-сука! Ох, і сучара ж ти, капітане!

Кременчуку здалося, що він жодного разу не бачив Норильцєва таким оскаженілим. Навіть на Арканарі.

— Всі, всі через тебе гинуть, капітане, всі!

„Через тебе, через тебе загинула наша донечка! Через тебе…” — закривши обличчя долонями, шепотіла Олена. Цей шепіт і досі розпеченими цівками шкварчить у вухах капітана.

— Начальник твій через тебе загинув на Чоломаї… І Румата… І створіння оце недолуге…

„І Сніжанка”, — тьохнуло в серці, а зовні капітан суворо набурмосив свої широкі брови під репнути козирком міліцейського кашкета:

— А, може, вони через тебе, пацана, гинуть? І на Чоломаї отому, і на Арканарі, і тут…

Чоловіки зустрілися розлюченими поглядами, які з боку більше здавалися очманілими. Певною мірою, Соньці з Нксою. А ще їм здалося, що вони чимось невловимим почали нагадувати одне одного — кремезний капітан та недосвідчений юнга.

— Припиніть! — кахикнула Такаманохара. Неначе задихалась.

— Не треба, не треба, Ігре, Крчуче, — сіпнувся собі й піррянин.

— Не треба, то й не треба, — розслабився зненацька Кременчук. — Воно й дійсно… Не треба перед смертю.

Сонька здивовано зиркнула на нього. Богдан перехопив її погляд і порухи його відразу стали дріб‘язково-метушливими.

— Чого зиркаєш? — спитав і кивнув на екран, на якому й досі непорушно, впевнено та мовчазно випростався електратор. — Краще он туди зиркай! Треба закінчувати. Остаточно закінчувати. Безповоротно, тобто.