Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

І не віддам тобі його на муки.

Та що це я? Тут виходу нема.

Він — у мені, а ти — моя тюрма.

Тепер він твій, і справа ця пропаща,

Та я тобі віддам себе в заклад,

Щоб він, мого єства частина краща,

Скоріше вирвався з твоїх принад.

Однак йому, зичливому, свободи

Ти, заздра і захланна, не даси,

Хоч він лише скріпляв мої угоди,

Диктовані статутами краси.

Ти ж маєш, мила, серце невситенне,

Лихварське і до боржників круте:

Мій друг каратись буде через мене,

І друга загублю я через те —

Вже загубив, хоч ми дублюєм ролі:

Він — сплачуючи борг, а я — в неволі.

Хай у твоїм водінні буде Віль.

Віль, як додаток до твоєї волі:

Хай в тебе Віль увіллється всуціль,