Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Де я не маю зброї для відпору!

А може, ти ховаєш погляд свій

З жалю, бо знаєш, що твої зіниці —

То вороги мої — і змахом вій

Уб'ють на місці гірше блискавиці?

Спасибі, та ніж мучити дарма,

Вбий поглядом, в котрім жалю нема!

Будь мудрою в своїй жорсткій могуті,

Щоб не сп'янив мене образи хміль,

Щоб не шукав я в без'язикій скруті

Тих висловів, що їх вживає біль.

Бодай скажи, що любиш, для розради,

Лише не кинь в розпуки круговерть:

Так тяжкохворим лікар, блага ради,

Говорить про здоров'я, не про смерть.

Я можу збожеволіти з одчаю,

Переступити гідності межу,

А злоязикий світ — це добре знаю —

Повірить в те, що з розпачу скажу.

Тож не відводь очей від мене, мила,