Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Для форми понад паном балдахін,

Хай мурував я вічності споруду,

Яка хиріє швидше від руїн, —

Чи я не бачив, як пестунці влади,

З хвали і ласки падали в сміття,

Щасливчики нікчемні, що заради

Солодких страв губили смак життя?

Ні, припадати дай до твого серця,

Мою офіру вбогу ти прийми,

Це дар, який навзаєм віддається,

Це поділ щирості поміж людьми.

В душі, яку неправдою не вбити,

Донощикові нічого робити!

Мій хлопче милий, ти свою красу

Поставив понад владою часу:

Твої закоханці старіють наче,

А ти ростеш, солодкий мій юначе.

Природа, пані знищень і руїн,

Гальмує рух твій, життєвий розгін;

Вона тебе тримає лиш для того,