Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Приймаючи знегоди за блаженство;

Як мені очі рвало із орбіт

Гарячки невтишенної шаленство!

О благо зла! Так, то корисне зло,

Яке любов руйнує задля того,

Щоб нове почуття з руїн зросло,

Сильніше і ясніше від старого.

Ні, я не скаржусь на судьбу свою —

Злу завдяки я тричі виграю.

Я, пам'ятаючи твою провину

І біль, який палив мене в ті дні,

Під тягарем свойого злого чину

Схиляюся й кажу: даруй мені.

Якщо і ти так пережив образу,

Ти пекло перейшов. А я, тиран,

І не подумав, що одного разу

І я карався від подібних ран.

Якби збудила наша ніч розпуки

Мій давній жаль, не відданий сльозам,

Щоб принести — як ти приносив — злуки