Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Смиренний і всегоячий бальзам!

Обидва ми провини наші знаєм,

Обидва платимо борги — навзаєм.

Вже краще бути підлим наяву,

Ніж підлим бути лиш в чужій уяві,

Коли твою довірливість живу

Цінують очі і серця лукаві.

Що здатний мовити прелюбодій

Про кров мою — мою жагу юначу?

І чи збагне шпигун характер мій,

Як сам він має злу, підступну вдачу?

Ні, я такий, як є. Думки мої

Думками їхніми не треба мірять,

Хіба прийняти те, що шахраї

Сповідують і в що натхненно вірять:

Добра нема, не буде й не було —

Всі люди злі і править світом зло.

Твій дар — нотатник, пам'яттю тривкою

Записаний, я в мозку бережу:

Він не розмиється марнот рікою,