Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Все бреше там — минуле і сучасне;

Ти поспіхом працюєш, і тому

Те, що засвітиш, неодмінно згасне.

Тебе я не боюся, далебі,

Собі я буду вірним, не тобі.

Моя любов — то не байстря-сирітка,

Якій життя обставини дали,

То не бур'ян, не дикоросла квітка,

Яку зірвати можна будь-коли.

Вона не випадкова — тож не гине

Від рабських невдоволень і повстань,

Вона долає політичні згини,

Як єретик, що став на смертну грань.

В самотності й височині безкраїй

Видніється її гірська могугь;

Політики химера не страшна їй —

Хай це посвідчать блазні, що живуть

Для злочину і злочинами — грають,

Але за людське благо помирають.

Хай я носив — і каятись не буду —