Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Любов постійності і чистоти.

Ми піднебіння присмаками дразним,

Щоб смакові надати гостроти;

Вживаючи проносне, хоч біда з ним,

Хворієм, щоб від хворості втекти.

Споживши меду ласк твоїх немало,

Додав я полину до страв своїх,

Щоб те добро ще краще смакувало, —

І отоді я вже направду зліг.

Така моя політика в любові

Моє міцне здоров'я прирекла

На різні там мікстури труйголові,

На лікування засобами зла.

Та ось чого мене навчила скрута:

Нема від тебе ліку. Все — отрута.

Яких лишень не наковтавсь я сліз,

Що в тиглях чорних варять їх сирени;

Яких я страхів і надій не ніс,

Приборкуючи серце несмиренне;

Яких воно не натворило бід,