Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Блукаючи, збирав я пил і втому,

Та вчасно — нерозміняним, незлим —

Вмиватися приходжу я додому.

Повір, я всі підступності зборов,

Всі бруди й слабкості напастуваті;

Ні, не просякла тванню моя кров —

Не збився я з твоєї благодаті.

Мій цвіте із трояндовим чолом,

Ніщо без тебе всесвіту огром!

Це правда — я свої чуття найкращі

Топтав, тинявся, наче скоморох;

Захоплення нові і непутящі

Купляв ціною зречень багатьох.

Це правда, що дививсь я на справжденне

Незвично якось, мовби з-під більма;

Та гірші проби довели, що в мене

Любові кращої, як ти, нема.

Скінчилося, минулася недуга,

Бери своє на безкінечні дні;

Клянусь не спитувати більше друга,