Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Чи день, чи ніч, чи крук, чи голубиця —

У кожнім образі воно шука,

Як і чи можеш в ньому ти відбиться.

Мій ум, тобою сповнений надмір,

Хоч сам правдив, мені скривляє зір.

Чи то мій ум, якому ти — корона,

П'є лестощі — володарів напій?

Чи, може, то твоя любов коронна

Дала талант моєму зору свій,

І розум творить чудеса очима —

Лад добачає в створі нестравнім,

Потвору обертає в херувима,

Щоб схожою була з єством твоїм?

О ні, то лестощі в моєму зорі

Мій ум великий, як володар, п'є,

А зір мій знає, що в його фаворі —

Під смак готує чаші й подає:

Якщо там трійло — це його провина,

Та він же й першим пробує ті вина.

Колись писав я, що любов моя