Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Ти — бог в любові, суджений мені.

Вітай мене, мій піднебесний раю,

До твого серця серцем припадаю.

За всі мої неправедні діла

По праву лаєш недоріку-долю,

Що кращого нічого не дала,

Лиш публіку й публічності сваволю.

Це звідси — на моїм найменні карб,

І майже звідси — відбитки понурі,

Мов на руках митця сліди від фарб, —

Слід мого фаху на моїй натурі.

О, зглянься наді мною, пожалій!

А я нап'юсь найгіршої гіркоти,

Самого оцту, щоб в душі моїй

Інфекцію, вже борену, збороти.

Та лиш твоє ласкаве співчуття

Спроможне оновить моє життя.

Ти співчуттям стираєш з мого лоба

Липке клейно принижень і падінь,

Бо що мені чиясь любов чи злоба,