Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Що встигне на гробах царів зотліть!

Чи є ще в мозку щось напоготові,

Придатне для єдиної мети —

В незаяложенім і вдатнім слові

Твою дорогоцінність осягти?

Нема нічого, дорогий юначе,

Тож повторятиму одне і те ж,

Як ту молитву, де таке ж гаряче,

Благословенне слово ти знайдеш.

Нова любов старі слова глаголе,

Співає вічності пісні доби;

її обличчя завжди ясночоле,

І стариню бере вона в раби.

Любов являє там свої начала,

Де всім здається, що вона сконала.

О, не кажи, що я тебе дурив,

І не подумай, що без тебе згасну:

Як можу я здобутись на розрив,

У плоть твою вселивши душу власну?

Ось де мій дім любові! Поза ним