Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Як переводить сором свій на сміх

Твоя душа, в сяйній забаві суща!

Який же майстер — твій прудкий язик,

Що схвалює твої амурні вправи,

З масних пригод карбує золотник,

Свій осуд обертає в сяйво слави!

Яке прекрасне і ясне житло

Заселене принадливим пороком,

Де дух краси болотом занесло,

Та все блищить, куди не кинеш оком!

Твій привілей — мов лезо; та не ріж

Так часто, бо затупиться твій ніж!

Тебе ганьблять за молодості знади,

За те ж і хвалить хтось вряди-годи,

Та дивина: всі твої знади й вади

В чесноти обертаються завжди.

Скло в персні королеви сяять буде,

Зростатиме в ціні, як діамант:

Так перетворюються в правду блуди,

Що їх являє твій ясний талант.