Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Хоч би які були б твої думки,

Твій вид виказувати має ласку.

Мов Єви яблуко, краса твоя,

На що ж вона росте — не знаю я.

Хто зла не чинить, хоч велика сила

У нього є, хто іншим міць дає

І сам стоїть проти спокус, мов брила,

Являючи добром єство своє,

Той має право бути в ореолі,

Змножати блага з власної руки,

Він — пан свого лиця й своєї долі,

Йому годяться інші в служники.

Здорова квітка, доки прийде стужа,

Красою сяятиме довгі дні;

Якщо ж вона червива і недужа,

її затьмарять бур'яни брудні.

Та гірше бур'яну смердять лілеї,

Що надять хробів до краси своєї.

Як гарно повиваєш ти свій гріх,

Мов хробака — троянда запахуща,